ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 2-23/9479-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в
м. Н-ську
на постанову від 12.01.04 p.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі №2-23/9479-03
господарського суду Автономної республіки Крим
за позовом Прокурора м. Н-ська в інтересах держави в особі ДПІ в
м. Н-ську, Управління пенсійного фонду України в м. Н-ську
до Суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
про стягнення 340 грн.
за участю представників сторін:
позивачів: не з'явились
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Іщенко Г.М.) від 08.07.03 позов задоволено з посиланням на
обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного
господарського суду у складі: головуючого Градової О.Г., суддів:
Фенько Т.П., Черткової І.В. від 12.01.04 рішення місцевого
господарського суду скасовано, провадження по справі припинено з
посиланням на непідвідомчість даного спору господарським судам
України.
Управління пенсійного фонду України в м. Н-ську звернулось до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду,
вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного
застосування та порушення норм матеріального права, а тому просить
її скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Н-ську
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
права відзначає наступне:
Управлінням пенсійного фонду України в м. Н-ську було прийнято
рішення №162 від 20.09.02 про застосування до суб'єкта
підприємницької діяльності А.А.А. штрафу в розмірі 340 грн. за
неподачу розрахунків зобов'язання по сплаті збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування за 1 і 2 квартали 2002 року, про що
контролюючим органом платнику податків було направлено
повідомлення, що, як було встановлено господарським судом,
свідчить корінець до повідомлення.
ДПІ в м. Н-ську 07.04.03 виставлено першу платіжну вимогу №1/57
про сплату узгодженого податкового боргу у вигляді штрафу в сумі
340 грн., а 28.05.03 - другу податкову вимогу у вигляді штрафу
№2/214 про сплату цього ж зобов'язання.
В зв'язку з несплатою суб'єктом підприємницької діяльності А.А.А.
штрафу в розмірі 340 грн., ДПІ у м. Н-ську звернулась до
господарського суду з позовом про стягнення з підприємця згаданої
суми штрафу.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і
засобами, які передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом, яким встановлено порядок
погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами
та державними цільовими фондами до числа яких відноситься позивач,
по податкам і зборам (обов'язковим платежам), нарахування та
сплати пені і штрафних санкцій, які застосовуються до платників
податків контролюючими органами.
Зазначеним Законом встановлено обсяг повноважень пенсійного фонду
України (п.п.2.2.2 п2.2 ст.2 ( 2181-14 ) (2181-14)
) з питань визначення
податкового боргу по збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Відповідно до п.п.2.1.2 п.2.1 ст.2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
заклади
Пенсійного фонду України являються контролюючими органами по
внескам до Пенсійного фонду України і, як зазначено в п.п.2.2.1
п.2.1 ст.2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти їх нарахування і сплати.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи по погашенню
податкового боргу (органами стягнення), відповідно до п.п.2.3.1
п.2.2 ст.2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
являються виключно податкові органи,
а також державні виконавці в межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки (а в даному випадку
господарським судом було встановлено, що податкове зобов язання
відповідача є узгодженим), податковий орган надсилає такому
платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що
провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з
платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий
орган надсилає відповідному податковому органу подання про
здійснення заходів з погашення податкового боргу платника
податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого
податковий орган надсилає податкові вимоги (п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України від
21.12.2000 № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції, чинній до набрання
чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 20.02.2003 № 550-ІV
( 550-15 ) (550-15)
, тобто до 26.03.2003, активи платника податків могли
бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових
зобов'язань виключно за рішенням суду.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 Закону України від
21.12.2000 № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку, якщо платник податків не
сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені
строки, податковий орган направляє такому платнику податкові
вимоги.
Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли інші,
передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не
дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника
податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових
джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом
стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх
недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника
податків.
Таким чином, на податковий орган, яким є позивач, покладено
обов'язок здійснити за платника податків на користь держави
погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення
коштів, а за їх недостатності здійснити продаж інших активів
платника податків - боржника.
З урахуванням викладеного, колегія суддів відмічає, що у державної
податкової служби можуть бути підстави для звернення до суду з
позовом про стягнення заборгованості лише у тому випадку, якщо б
він довів, що здійснені ним заходи, передбачені ст.ст.6,7,8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не
призвели до погашення узгодженого податкового боргу, або якщо
відповідач перешкоджав здійсненню цих заходів. Оскільки
господарськими судами не було встановлено дотримання ДПІ у м.
Н-ську вимог ст.ст.6,7,8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, то останній не може стягувати
податковий борг за рахунок активів на підставі п.п.3.1.1 п.3.1
ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, висновки апеляційної інстанції щодо припинення
провадження у справі в зв'язку з непідсудністю даного спору
господарським судам України є помилковими.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Н-ську
залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.01.04 p. у справі №2-23/9479-2003 змінити.
Пункт 3 резолютивної частини постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12.01.04 p. у справі
№2-23/9479-2003 викласти в такій редакції: "В позові відмовити". В
іншій частині постанову залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська