ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 2-15/443-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Красногвардійському р-ні Автономної Республіки
Крим
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 01.07.2003р.
у справі № 2-15/443-03 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ВАТ “Урожайненський комбінат хлібопродуктів”
до Державної податкової інспекції у
Красногвардійському р-ні Автономної Республіки
Крим
3-особа ЗАТ “Агрофірма “Краснознаменське”
за участю прокуратури Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Оголь О.О., за довіреністю
відповідача – Нечитайло А.В., за довіреністю
3-ї особи – не з’явилися
прокуратури – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.02.2003р. (суддя Дадинська Т.В.), яке залишено без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.07.2003р. (колегія суддів Градова О.Г., Шевченко Н.Н.,
Маслова З.Д.) позовні вимоги ЗАТ“Агрофірма “Краснознаменське”
задоволені. Визнано недійсним рішення Державної податкової
інспекції у Красногвардійському р-ні Автономної Республіки Крим
№ 55-26-2/00951959/4 від 18.02.2002р.
Державна податкова інспекція у Красногвардійському р-ні
Автономної Республіки Крим звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.02.2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 01.07.2003р., і прийняти нове рішення
яким відмовити ЗАТ “Агрофірма “Краснознаменське” в задоволенні
позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки
№ 330/26-2/00951959/11 від 14.02.2002р. податковою інспекцією
встановлено, що позивач в порушення п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
занизив
суму податкових зобов’язань на 208333, 33 грн. в листопаді
2001р. по угоді укладеній 22.11.2003р. між позивачем і ЗАТ
“Краснознаменське” купівлі-продажу агрегату борошномельного
вальцьового НО-3545 “Харків’янка 4000 плюс”, оскільки операція з
продажу обладнання не відображена по бухгалтерському та
податковому обліку (а.с.20-21).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
відповідно до рішення Господарського суду Автономної Республіки
Крим у справі № 2-8/5579-2002 від 08.-10.05.2002р. договір між
позивачем і ЗАТ “Краснознаменське” купівлі-продажу устаткування
агрегату борошномельного вальцьового НО-3545 “Харків’янка 4000
плюс” від 22.11.2001 року визнаний недійсним у порядку ст. 50 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, як укладений юридичною особою в суперечності
з встановленими цілями її діяльності. По факту неправомірної
реалізації вказаного обладнання з перевищенням службових
повноважень Джанкойським міжрайонним відділом Управління по
боротьбі з організованою злочинністю 19.06.2002р. порушено
кримінальну справу № 6355 згідно ч. 3 ст. 365 КК України.
Колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування є операції платників податку з продажу товарів
(робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.4. ст. 1 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Таким чином, не можна вважати операцією з продажу товару та
відповідно об’єктом оподаткування податком на додану вартість
договір, який визнаний в судовому порядку недійсним.
Згідно ст. 59 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
угода, що визнана недійсною,
вважається недійсною з моменту її укладення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що
донарахування податку на додану вартість та застосування
фінансових санкцій по спірному договору є помилковим та не
відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки на позивача покладається
обов’язок щодо сплати податку за відсутності об’єкту
оподаткування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
01.07.2003р. правомірною, та підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим залишити
без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
01.07.2003р. у справі № 2-15/443-03 Господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.