ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 2/267-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача),
Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача Багрій Н.А. дов. від 01.06.2004 року;
Богуцької Н.А.;
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Спілки
приватних сільськогосподарських товаровиробників "Колос"
на рішення від 26 листопада 2003 року господарського суду
Вінницької області
та постанову 25 березня 2004 року Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі N 2/267-03
за позовом Приватного підприємства "Севан"
до Спілки приватних сільськогосподарських товаровиробників
"Колос"
про стягнення 60957,71 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Приватне підприємство "Севан" звернулося
до господарського суду Вінницької області з позовом до Спілки
приватних сільськогосподарських товаровиробників "Колос" про
стягнення 60957,71 грн., посилаючись на те, що остання не виконує
зобов'язання з оплати за виконані роботи.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
26 листопада 2003 року позов задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25 березня 2004 року рішення господарського суду залишено без
змін.
У касаційній скарзі Спілка приватних сільськогосподарських
товаровиробників "Колос" просить вказані судові рішення скасувати,
як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2001 року між
сторонами було укладено договір на будівництво дороги по
вул. Леніна, с. Терешпіль 7000 кв.м з власного матеріалу, своїми
засобами, згідно кошторису, на загальну суму 280000 грн., з
терміном виконання робіт до 16.07.2002 року. За умовами
зазначеного договору, оплата може проводитися і за часткове
виконання робіт після підписання акту прийому робіт.
Загальна вартість виконаних робіт становить 167753 грн., що
підтверджується підписаним сторонами актом прийому виконаних робіт
від 25.10.2001 року.
Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в сумі
107155,19 грн., і заборгованість становить 60597,81 грн., що
підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
На підставі ст. 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі
провести виконання в будь-який час.
Враховуючи викладене, суд вважає, що господарський суд, з
яким погодилась апеляційна інстанція, правильно прийшов до
висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення
з відповідача боргу в сумі 60597,81 грн.
Згідно ст. 345 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
замовник зобов'язаний
оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи,
якщо інше не встановлене законом або договором.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визнані
безпідставними посилання відповідача на те, що виконані позивачем
роботи не відповідають умовам укладеного 16 липня 2001 року
договору та на те, що такі роботи були виконані не в повному
обсязі, оскільки в акті прийому виконаних робіт від
25.10.2001 року зазначено які саме роботи виконувались і який
обсяг матеріалів використовувався. Крім того, як вбачається з
матеріалів справи, відповідачем не заявлялись позивачеві
претензії, щодо якості виконаних робіт по будівництву дороги.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними в справі
доказами і не відповідають вимогам діючого закону.
Господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини
справи, дали належну правову оцінку зібраним в справі доказам,
тому прийняті ними судові рішення необхідно залишити без змін,
оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі наведеного, керуючись 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Вінницької області від
26 листопада 2003 року та постанову від 25 березня 2004 року
Житомирського апеляційного господарського суду залишити без змін,
а касаційну скаргу Спілки приватних сільськогосподарських
товаровиробників "Колос" - без задоволення.