ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2004                                         Справа N 8438

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  

суддів                       

             за участю повноважних представників :

позивача                     не з’явився

відповідача                  не з’явився

розглянувши у відкритому     Тернопільського ЛВУМГ філії

судовому засіданні касаційну “Управління магістральних

скаргу                       газопроводів “Л” ДК “У” НАК “НУ”

на ухвалу про повернення     від 19.12.2003 року господарського

позовної заяви               суду Івано-Франківської області

у справі                     № 8438

господарського суду          Івано-Франківської області

за позовом                   Тернопільського ЛВУМГ філії

                             “Управління магістральних

                             газопроводів “Л” ДК “У” НАК “НУ”

до                           Галицько-Рогатинського    окружного

                             районного військового комісаріату

про   стягнення 453,21 грн.,

                       В С Т А Н О В И В:

У  грудні  2003 року територіальне лінійно виробниче  управління

магістральних    газопроводів   ЛВУМГ    “Л”    звернулося    до

господарського  суду  Івано-Франківської області  з  позовом  до

Галицько-Рогатинського    окружного    районного     військового

комісаріату про стягнення 453,21 грн. заборгованості  за  надані

послуги   з   транспортування  природного  газу   магістральними

трубопроводами.

Ухвалою  господарського  суду  Івано-Франківської  області   від

19.12.2003 року за № 8438 позовні матеріали повернуті позивачеві

без   розгляду   на   підставі  п.  6  ст.   63   Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Не  погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач  звернувся  до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в  якій

просить  її  скасувати, як таку, що винесена  при  неправильному

застосуванні   норм  процесуального  права.   Зокрема,   заявник

наголошує  на тому, що ст. 56 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          визначає

процедуру  надсилання копії позовної заяви  сторонам  у  справі,

однак  вона  не  містить  перелік документів,  які  можуть  бути

належними доказами відправлення копії.

Заслухавши  суддю-доповідача, проаналізувавши доводи  касаційної

скарги,     перевіривши    правильність    застосування     норм

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду

України   дійшла   висновку,   що  касаційна   скарга   підлягає

задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу господарський суд виходив  з  того,

що   додана  до  позовної  заяви  поштова  квитанція  №  21  від

10.12.2003  року не може вважатись належним доказом  направлення

стороні позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки  з

її  змісту  не можливо дійти висновку про надіслання саме  копії

позовної заяви до відповідача.

Проте,  з  вказаним  висновком  місцевого  господарського   суду

погодитись  не можна оскільки згідно  п. 2  ст. 57  ГПК  України  

( 1798-12  ) (1798-12)
          до   позовної   заяви  додаються   документи   які

підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви  і

доданих до неї документів.

Позивачем  як доказ відправки копії позовної заяви  був  наданий

оригінал  поштової  квитанції № 21 від 10.12.2003  року  в  якій

зазначено   адресу  та  отримувача  позовної  заяви   і   стоїть

календарний штемпель поштового відділення зв’язку.

Відповідно  до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         така  квитанція  є

доказом. У випадку сумніву її вірогідності, чи дійшовши висновку

про  недостатність  такого доказу,  суд  міг  і  повинен  був  у

відповідності  до  ст.  38 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          витребувати

додаткові  докази,  але не мав законних підстав  для  повернення

позовної заяви без розгляду.

За  таких  обставин,  колегія суддів Вищого господарського  суду

України  дійшла висновку, що ухвала від 19.12.2003 року винесена

при  неправильному застосуванні норм процесуального права  і  не

може  бути  визнана законною і обґрунтованою,  а  тому  її  слід

скасувати,  а справу передати на розгляд до господарського  суду

Івано-Франківської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 57, 111-5, 111-7,

111-9,  111-11,  111-13  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   Тернопільського  ЛВУМГ  філії   “Управління

магістральних газопроводів “Л” ДК “У” НАК “НУ” задовольнити.

Ухвалу   господарського  суду  Івано-Франківської  області   від

19.12.2003  року  за  № 8438 скасувати, а  справу  передати  для

розгляду до місцевого господарського суду.