ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 34/338
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка м. М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Київському районі м. Донецька
касаційну скаргу
на рішення від 30.12.2003 р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом приватного підприємства
“Інтервнешторг”
до Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька,
Відділення Державного казначейства у
Київському районі м. Донецька
про стягнення відсотків, що нараховані на суму бюджетної
заборгованості по ПДВ за серпень та листопад 2002 р. у розмірі
94690,55 грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: Марченко В.І. – дов. від 15ю04ю2004 р.,
Шляхов В.В. – дов. від 15.04.2004 р.,
- відповідача1: не з’явився,
- відповідача2: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.12.2003 р.
у справі № 34/338 позов приватного підприємства “Інтервнешторг”
до Державної податкової інспекції у Київському районі
м. Донецька, Відділення Державного казначейства у Київському
районі м. Донецька про стягнення відсотків, що нараховані на
суму бюджетної заборгованості по ПДВ за серпень та листопад 2002
р. у розмірі 94690,55 грн. задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.02.2004р. рішення господарського суду Донецької області від
30.12.2003р. залишено без змін.
До Вищого господарського суду з касаційною скаргою звернулася
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька, в
якій просить рішення господарського суду Донецької області від
30.12.2003 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні
вимоги приватного підприємства “Інтервнешторг” залишити без
задоволення. В обґрунтування своїх вимог посилається на
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме,
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість, який визначає право платника податку лише на
нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості по ПДВ.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних
підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішеннями
господарського суду Донецької області від 23.12.2002 р. у справі
№ 2/403, від 13.02.2003 р. у справі № 34/25, від 11.05.2003 р. у
справі № 34/147а на користь позивача стягнуто заборгованість за
серпень 2002 року у сумі 1307612,00 грн., заборгованість за
листопад 2002 року у сумі 874198,00 грн., відсотки, нараховані
на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
серпень вересень, листопад та грудень 2002 року в сумі 98747,08
грн. відповідно.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2002 р.
у справі № 2/403 на час розгляду даної справи в апеляційній
інстанції набрало чинності, судові рішення по справам № 34/25 та
№ 34/147а, постановами Донецького апеляційного господарського
суду від 03.06.2003 р. та від 14.07.2003 р. залишені без змін.
Як встановлено судами, сума відсотків, нарахованих за
несвоєчасне відшкодування ПДВ по деклараціям за серпень та
листопад 2002 року складає 94690,55 грн., підтверджена
розрахунком позивача на 22.12.200 р., відповідачами не
заперечується.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються
бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні
120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення
бюджетної заборгованості.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997 р.
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України, Державного казначейства України від
21.05.2001 р. N 200/86), зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 08.06.2001 р. за N 489/5680 .
Відповідно до пунктів 6.3 – 6.5 цього Порядку суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3
цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю. На
суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому
рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету
нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. За заявою платника податків такі суми можуть бути
перераховані на його рахунок, направлені на погашення податкової
заборгованості з податку на додану вартість або в рахунок інших
податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до
Державного бюджету України.
Таким чином, висновки господарського суду у даній справі
стосовно правомірності заявлених позивачем сум процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості ґрунтуються на
приписах підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і визнаються правомірними.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ із змінами
та доповненнями ставки, механізм справляння податків
встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок
обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки правові
підстави отримання експортного відшкодування, порядок і строки
відшкодування з бюджету визначені Законом України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а факти наявності бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість встановлені судами
попередніх інстанцій.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.02.2004р. та рішення господарського суду Донецької області
від 30.12.2003 р. у справі № 34/338 залишити без змін.