ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 25/211
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.01.04
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Н-ську
про зобов'язання вчинити дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А., Б.Б.Б.,
від відповідача: В.В.В., Г.Г.Г.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 16.09.03 господарського суду Дніпропетровської
області відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську видати
дозвіл по формі, яка встановлена додатком № 5 до Порядку видачі,
обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового
зобов'язання), що видається суб'єктам підприємницької діяльності
при здійсненні операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах ( z0248-02 ) (z0248-02)
, на відстрочення
оплати векселів.
Постановою від 22.01.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 16.09.03 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що в направлених товариством листах
до податкової інспекції не було визначено терміну, на який він
просив відстрочити оплату відповідних векселів, зазначення терміну
відстрочення "до моменту підтвердження митними органами факту
перетину вантажем кордону України" не може вважатися терміном у
відповідності з п.п. 21, 22 Порядку видачі, обліку, відстрочення
та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що
видається суб'єктам підприємницької діяльності при здійсненні
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах ( z0248-02 ) (z0248-02)
.
Не погоджуючись з судовими рішення ВАТ "ХХХ" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судові рішення винесені з
порушенням норм матеріального права, що призвело до порушення
законних прав і інтересів підприємства.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що 05.03.02 ВАТ "ХХХ" та
Мальтійською компанією "YYY" укладено контракт № 0503 на переробку
давальницької сировини, відповідно до умов якого замовник
зобов'язався поставити виконавцю зазначену сировину, а виконавець
- прийняти її, виготовити з неї металопродукцію та поставити її
замовнику.
Умовами договору також передбачено, що постачання готової
продукції здійснюється виконавцем залізничним транспортом на
умовах СРТ - припортова залізнична станція порту України згідно
Інкотермс-2000 ( 988_007 ) (988_007)
.
Додатковою угодою № 9 від 03.03.03 сторонами узгоджені строки
поставки готової продукції, які дорівнюють 75 дням з моменту
отримання давальницької сировини на виготовлення цієї продукції.
Відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
та
Порядку видачі, відстрочення та оплати (погашення) векселя
(податкового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької
діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах ( z0248-02 ) (z0248-02)
, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України № 83 від
25.02.02 (далі: Порядок № 83), позивачем в рахунок сплати податку
на додану вартість було оформлено та поставлено на облік в СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Н-ську прості векселі у
загальній кількості - 200 векселів.
Однак, виготовлена продукція, яка вироблена з давальницької
сировини, не була своєчасно поставлена в Україну у зв'язку з
форсмажорними обставинами.
До закінчення терміну погашення податкових векселів позивач
звертався до СДПІ по роботі з ВПП у м. Н-ську із заявами про
подовження терміну погашення зазначених векселів.
В заявах позивач посилався на подовження терміну погашення, у
відповідності з вимогами чинного законодавства, до моменту
підтвердження митними органами перетину вантажем митного кордону
України.
Відповідно з п.п. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"
( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
давальницька сировина, що ввозиться на митну
територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом
за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами,
що справляються при ввезені товарів відповідно до законодавства.
Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів)
провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя
органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця
із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з
давальницькою сировиною, але не більш як на 90 календарних днів з
моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації. Сума
зазначена у векселі, визначається у валюті контракту на здійснення
операцій з давальницькою сировиною.
Пунктом 8 ст.2 названого Закону ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
встановлено, що
відповідні органи державної податкової служби можуть давати дозвіл
на відстрочення оплати векселів окремим суб'єктам підприємницької
діяльності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах на умовах податкового кредиту до
настання строку фактичного відвантаження готової продукції
іноземному замовнику.
Пунктом 21 Порядку № 83 ( z0248-02 ) (z0248-02)
встановлено, що податковий
орган може надати дозвіл на відстрочення оплати векселя на термін,
що не перевищує 90 календарних днів, в подальшому максимальний
термін подовження складає 270 днів.
Порядком № 83 ( z0248-02 ) (z0248-02)
передбачено, що рішення про
відстрочення оплати векселів або про відмову у відстроченні
приймається з обов'язковим урахуванням висновку про фінансовий
стан заявника. В той же час Порядок не встановлює рівень окремих
показників фінансового стану підприємства-заявника, який би
обумовив однозначну відмову у відстроченні оплати векселів.
При розгляді справи господарським судом не було враховано, що під
час здійснення аналізу фінансового стану підприємства податковим
органом було враховано лише заборгованість підприємства перед
бюджетом та не враховано заборгованість державного бюджету перед
підприємством.
Відповідно до довідки, яка додана до матеріалів справи
заборгованість державного бюджету перед ВАТ "ХХХ" з податку на
додану вартість на 01.11.03 становила 157 мільйонів гривень.
Обмеження щодо перевезення товарів були введені розпорядженням
(конвенційні заборони) № ЦЗМ - 10/657 та наказами № 54 та № 93
Ч-ської залізниці. Ч-ська залізниця є державним підприємством
залізничного транспорту, управляння якою здійснюється Державною
адміністрацією залізничного транспорту України Міністерства
транспорту України (ст. 4 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
). Статтею 13 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачено, що Укрзалізниця
має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством
транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі
райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних
обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах
призначення.
Пункт 1 Порядку № 83 ( z0248-02 ) (z0248-02)
дає визначення форс-мажорних
обставин: - це непередбачені та непереборні події, що відбуваються
незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна,
блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, замерзання моря,
закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському
шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне
лихо, заборона експорту (імпорту),валютні обмеження або інші
обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, у тому
числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним
державним органом тощо) і призводять до порушення умов укладених
контрактів.
Господарським судом достовірно не з'ясовано, за яких обставин
умови контракту були порушенні, і чи залежали дані причини від
відповідача.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішення суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 22.01.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 16.09.03 господарського суду
Дніпропетровської області зі справи №25/211 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко