ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 24/95
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні податкової інспекції по роботі з
касаційну скаргу великими платниками податків у
м. Запоріжжі
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 18.02.2004
р.
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом Запорізького державного
підприємства “Кремнійполімер”
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Запоріжжі
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: Білюшов В.М. – дов. від 23.06.2003 р. № 1764,
Самар Т.Г. – дов. від 05.12.2003 р. № 1714,
- відповідача: Хоружний Я.В. – дов. від 14.04.2004 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.2003
р. у справі № 24/95 задоволено позов Запорізького державного
підприємства “Кремнійполімер” про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі від 26.07.2002 р. № 0000140205/0 з податку на
додану вартість та від 26.07.2002 р. № 0000130205/0 з податку на
прибуток в частині донарахування 115985 грн. та застосування
штрафних санкцій в сумі 58140 грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. у даній справі рішення господарського суду
Запорізької області від 19.08.2003 р. залишено без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення
про відмову у позові. При цьому скаржник посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 26.07.2002 р. Спеціалізованою державною
податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі прийняті податкові повідомлення-рішення
№ 0000130205/0 про донарахування податку на прибуток у сумі
115985 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 58140 грн. та
№ 0000140205/0 з податку на додану вартість про донарахування
11938,23 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 2984,56
грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті на
підставі акта від № 026/26-22, прийнятого Спеціалізованою
державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі за результатами позапланової
документальної перевірки дотримання податкового законодавства
Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” за період з
01.01.2000 р. по 01.04.2002 р.
В акті перевірки вказано, що позивачем необґрунтовано включено
до складу валових витрат суму 160291,63 грн., оскільки вказана
суму нарахована на реактивну електроенергію і є не чим іншим як
сума компенсації за перетоки реактивної електроенергії.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу
(далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку
у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, відповідно до п. 5.2.1 вищенаведеного
норми Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Підпунктами 5.3 – 5.8 цієї статті обмежень щодо віднесення до
складу валових витрат плати за реактивну енергію не встановлено.
Згідно із Законом України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на
об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною
для купівлі-продажу.
Законом України “Про елекроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
розподіл
електроенергії на два види: активну та реактивну – не
передбачено, товарною продукцією є електроенергія. В понятті
електроенергія включається вся електроенергія, що виробляється
на об’єктах електроенергетики.
Облік активної і реактивної енергії здійснюється приладами
обліку, оплата за ці види енергії здійснюється на підставі
рахунків енергопостачальника.
Оскільки перетік реактивної електроенергії виникає внаслідок
порушення балансу електромагнітних процесів в
електроустаткуванні споживача і є об’єктивно існуючим при роботі
електроустаткування явищем, та відповідальність, а отже, і
плата, як компенсація втрат енергопостачальних організацій,
покладена на споживачів активної електроенергії. Таким чином,
компенсація реактивної потужності є невід’ємним процесом
поставки електроенергії.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано
вважали, що оскільки перетоки реактивної енергії є об’єктивно
існуючим явищем, без якого неможливий процес виробництва та
робота електроустаткування, що використовується в господарській
діяльності платника податків, то плата за перетоки реактивної
енергії безпосередньо пов’язана з веденням виробництва, а
значить витрати у вигляді плати за її перетоки слід включати в
податковому обліку підприємства згідно з пп. 5.2.1 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у
валові витрати.
Беручи до уваги наведене, та враховуючи, що передача реактивної
енергії відбулася за актами споживання, які складались між
позивачем та іншими суб’єктами, плата за реактивну енергію не є
санкцією, колегія суддів вважає, що позивач правомірно включив
до складу валових витрат суми по оплаті за реактивну енергію.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що Запорізьким державним
підприємством “Кремнійполімер” безпідставно віднесено до складу
валових витрат витрати на утримання та експлуатацію структурного
пўдроздўлу – палац культури а також заробітної плати
медперсоналу його структурного підрозділу –
санаторію-профілакторію та нарахування на обов’язкові соціальні
заходи.
Відповідно до п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
витрат відносяться витрати платника податку на утримання,
експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів
соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та
утримувалися за рахунок такого платника податку на момент
набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які
підлягають амортизації):
закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного
обстеження, профілактики та допомоги працівникам;
спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для
фізичного оздоровлення та психологічного відтворення
працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не
використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної
діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших
подібних закладів).
Як встановлено судами, відповідно до Положення про структурний
підрозділ – санаторій-профілакторій ЗВО “Кремнійполімер”,
санаторій-профілакторій є лікувально-профілактичною установою
санаторного типу, визначений для проведення лікувальної і
оздоровчої роботи серед робітників і службовців об’єднання.
Уставний фонд санаторію-профілакторію є складовою частиною
установчого фонду ЗВО “Кремнійполімер”. Згідно довідки
Запорізького обласного управління статистики № 24/4224 та
№ 24/5445 основним видом діяльності структурного підрозділу
санаторію-профілакторію є: 91517 “курортні заклади”; 85.11.3 –
діяльність санаторно-курортних організацій.
Положенням про структурний підрозділ - палац культури
Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” визначено,
що палац культури здійснює свою діяльність за принципом
часткової самооплачуваності та госпрозрахунку. Відповідно до
довідки Запорізького обласного управління статистики № 24/6028
видом діяльності палацу є “клубні заклади”. За 2000 – 2001 роки
палац культури прибутку не приносив.
Таким чином, висновок судів про правомірне віднесення
Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” до складу
валових витрат витрат, понесених з виплатою заробітної плати
медичному персоналу в сумі 33800 грн. його структурного
підрозділу – санаторію-профілакторію, а також витрат на
утримання та експлуатацію структурного підрозділу – палацу
культури, є законним і обґрунтованим.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення у даній справі ґрунтуються на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідають нормам матеріального та процесуального права,
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у
зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити
без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 19.08.2003р. у справі № 24/95 залишити без змін.