ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 23/172-03-5220
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Іллічівського морського торговельного порту на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 24 грудня 2003 року у справі
№ 23/172-03-5220 за позовом Іллічівського морського торговельного
порту до судноплавної компанії у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю "Ф" про стягнення суми та визнання частково
недійсним договору, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року Іллічівський морський торговельний порт
звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до
судноплавної компанії у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю "Ф", з урахуванням уточнених позовних вимог, про
визнання частково недійсним договору № 39 від 6 березня 1997 року
та договору № 270 від 11 грудня 1998 року в редакції доповнення
від 31 березня 2003 року щодо строку введення в дію тарифів,
встановлених Наказом Міністерства транспорту України № 188
( z0230-03 ) (z0230-03)
, та стягнення з відповідача заборгованості по оплаті
послуг порту в сумі 96402,36 грн., посилаючись на невідповідність
доповнень до договорів в частині строку введення в дію тарифів
вимогам закону та недоплатою відповідачем у зв'язку з цим вказаної
суми.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2003
року позов задоволено, визнано недійсним п. 3.6 договорів № 39 від
6 березня 1997 року та № 270 від 11 грудня 1998 року, викладених в
редакції судноплавної компанії у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю "Ф" відносно дати введення в дію фіксованих
тарифів з 1 травня 2003 року, стягнуто з відповідача на користь
позивача заборгованість за надані послуги (роботи) на загальну
суму 96402,36 грн. та судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24
грудня 2003 року здійснено процесуальне правонаступництво,
замінено судноплавну компанію у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю "Ф" на закрите акціонерне товариство, рішення
місцевого суду скасовано та в позові відмовлено, стягнуто з
позивача на користь відповідача судові витрати.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову
Одеського апеляційного господарського суду, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що при винесенні
постанови були порушені норми матеріального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи
касаційної скарги, та представника відповідача, який заперечував
проти касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши
доводи сторін, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з
того, що сторони перебувають у договірних відносинах, за якими
позивач надає відповідачу послуги, в тому числі агентські, по
прийманню, здачі вантажів від імені морського перевізника на
спеціалізованому перевантажувальному комплексі.
Встановивши, що тарифи на оплату вказаних послуг носять
регульований характер, визначені уповноваженим органом, введені в
дію з 31 березня 2003 року, суд дійшов висновку про те, що
доповнення до вказаних договорів щодо дати введення в дію тарифів
з 1 травня 2003 року суперечать вимогам Наказу Міністерства
транспорту України № 188 ( z0230-03 ) (z0230-03)
від 12 березня 2003 року про
введення фіксованих тарифів з 31 березня 2003 року, ст.ст. 8, 10
Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, - що дає
підстави для визнання їх недійсними в даній частині на підставі
ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки відповідачем у квітні 2003 року оплата наданих послуг
проведена частково, без урахування розміру нових тарифів, судом
прийнято рішення про стягнення недоплачених коштів в сумі 96402,36
грн.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції та приймаючи
нове рішення про відмову в позові, суд другої інстанції виходив з
того, що між сторонами існують договірні стосунки і ними погоджено
введення нових тарифів з 1 травня 2003 року, що не суперечить
вимогам закону.
Проте, з висновком суду другої інстанції погодитись не можна,
оскільки він ґрунтується без урахування того, що тариф, який
застосовується сторонами при виконанні договірних зобов'язань,
носить регульований характер, його розмір, як і строк введення в
дію, не залежить від волі сторін і застосовується незалежно від їх
волевиявлення.
За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не
можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає
скасуванню.
Рішення місцевого суду ґрунтується на повно встановлених
обставинах справи, постановлено з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Іллічівського морського торговельного порту
задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 грудня
2003 року у справі № 23/172-03-5220 скасувати, а рішення
господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2003 року
залишити без змін.