ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 16/456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного сільськогосподарського підприємства "АМ" на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2003
року у справі № 16/456 за позовом приватного
сільськогосподарського підприємства "АМ" до закритого акціонерного
товариства "АТ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року приватне сільськогосподарське підприємство "АМ"
звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого
акціонерного товариства "АТ" про стягнення 28970,47 грн. основного
боргу з урахуванням пені, посилаючись на невиконання відповідачем
умов договору № 5 від 1 червня 2002 року щодо оплати наданих
автопослуг по перевезенню зерна та видаткових накладних № 53 від
31 липня 2002 року та № 61 від 23 вересня 2002 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10 липня 2003 року позов
задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача
27068,82 грн. основного боргу, 270,68 грн. державного мита, 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В решті позов залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25
листопада 2003 року вказане рішення місцевого суду змінено,
резолютивна частина викладена в новій редакції про задоволення
позову частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача
7191,97 грн. основного боргу, 455,62 грн. пені 76,48 грн.
державного мита, 31,15 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В частині стягнення 366 грн.
основного боргу позов залишено без розгляду. В решті частини в
позові відмовлено.
Стягнуто з позивача на користь відповідача 97,10 грн. державного
мита за розгляд апеляційної скарги.
Повернуто відповідачу із державного бюджету України зайво сплачене
державне мито в розмірі 9,50 грн.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні оголошено перерву до 21 квітня 2004 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 1 червня 2002
року сторонами укладено договір № 5 на перевезення вантажу,
відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання доставити
автомобільним транспортом ввірений йому вантаж в пункт
призначення, що було здійснено згідно акту виконаних робіт,
підписаному сторонами, а відповідач - прийняти та оплатити ці
послуги.
Задовольняючи частково позов в сумі 27068 грн., місцевий суд
виходив з вимог ст. 161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
того, що відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги з
перевезення вантажу.
При розгляді апеляційної скарги, суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність зміни рішення місцевого суду, часткового
задоволення позову щодо стягнення основного боргу в сумі 7191,97
грн. за надані транспортно-експедиційні послуги згідно
товарно-транспортних накладних № № 21, 77, 79, 80, 81, 83, 84, 92,
96, 97, 116, 117, 146, 147, 148; 455,62 грн. пені та судових
витрат, а також залишення без розгляду вимог про стягнення 366
грн. боргу за товарно-транспортною накладною № 41 від 31 липня
2002 року, оскільки позивачем не надана вказана накладна.
Дані висновки суду другої інстанції відповідають встановленим
обставинам справи і ґрунтуються на правильному застосуванні судом
норм матеріального і процесуального права.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій в частині
позовних вимог про стягнення сум за товарно-транспортними
накладними № № 6, 10, 26, 32, 33, 34, 39, 40, 44, 45, 46, 49, 50,
51, 78, 82, 90, 91, 93, 94, 95, 98, 105, 107, 118, 121, 122, 150,
108, 157 від 9 серпня 2002 року та № 156 від 26 липня 2002 року та
судових витрат погодитися не можна.
В порушення ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
апеляційний господарський суд, встановивши, що дані позовні вимоги
заявлені поза межами строку позовної давності, не дослідив причин
пропуску строку позовної давності та не обговорив можливості його
відновлення.
Судом першої інстанції, при вирішенні спору, в порушення вимог ст.
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дані
обставини залишені поза увагою.
З огляду на викладене, рішення і постанову у справі в частині
стягнення сум за вказаними накладними та судових витрат не можна
визнати такими, що постановлені у відповідності з нормами
матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають
скасуванню, з направленням справи в даній частині на новий
розгляд.
При новому розгляді суду слід урахувати наведене, з'ясувати
фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства
"АМ" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25
листопада 2003 року та рішення господарського суду м. Києва від 10
липня 2003 року у справі № 16/456 в частині позовних вимог про
стягнення сум за товарно-транспортними накладними № № 6, 10, 26,
32, 33, 34, 39, 40, 44, 45, 46, 49, 50, 51, 78, 82, 90, 91, 93,
94, 95, 98, 105, 107, 118, 121, 122, 150, 108, 157 від 9 серпня
2002 року та № 156 від 26 липня 2002 року та судових витрат
скасувати і справу в даній частині передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
В решті зазначену постанову залишити без змін.