ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 14/356
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у державного підприємства “Таврія
відкритому засіданні транспорт”, м. Херсон (далі – ДП “Таврія
матеріали касаційної транспорт”)
скарги
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 16.12.2003
у справі господарського суду Херсонської області
№ 14/356
за позовною заявою ДП “Таврія транспорт”
до відкритого акціонерного товариства
“Херсонське АТП –16563”, м. Херсон
про стягнення 74 796 грн. 18 коп.
Представник позивача - Сандарій А.В.
Представник відповідача - Кучерявий О.С.
В С Т А Н О В И В:
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача
заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 73127 грн.
36 коп. та 1668 грн. 82 коп. 3% річних, передбачених ст. 214
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наданими відповідачу
послугами, які підтверджені актами.
Господарський суд Херсонської області рішенням від 06.10.2003
позов задовольнив з посиланням на ст. 161 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
згідно якої зобов'язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк.
Запорізький господарський суд постановою від 16.12.2003 рішення
господарського суду Херсонської області від 06.10.2003 скасував
і в позові відмовив через пропуск строків позовної давності.
Скаржник вважає, що при розгляді апеляційної скарги, що порушив
і неправильно застосував норми матеріального і процесуального
права, що на думку скаржника, відповідно до ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою для скасування постанови.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються
законом “Про транспорт” ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, кодексами (статутом)
окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.
Умови перевезення вантажу, пасажирів автомобільним транспортом
та відповідальність сторін по цих перевозках згідно п. 2.4.
ст. 358 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначаються
відповідно до цього кодексу Статутом автомобільного транспорту
Української СРСР і правил перевозок, що видаються у
встановленому порядку.
Між сторонами укладено договір про надання транспортних послуг
№ 29 від 31.01.2002.
Розрахунки за надані перевізником послуги мали проводитись на
протязі 5 банківських днів з моменту підписання актів виконаних
робіт (п. 3.2 договору).
Судом встановлено, що останній акт виконаних робіт сторони
підписали 21.08.2002 і за висновком суду перебіг строку позовної
давності мав початися з 29.08.2002.
Статтею 165 Статуту автомобільного транспорту УРСР ( 401-69-п ) (401-69-п)
передбачено, що претензії підприємств, що випливають з цього
Статуту пред'являються протягом двох місяців, а позови –
протягом 6 місяців (ст. 168 Статуту ( 401-69-п ) (401-69-п)
) і ці строки
обчислюються з дня настання подій, які стали підставою для їх
пред'явлення.
Згідно умов договору позивач виконував функції перевізника, а
тому згідно ч. 2 ст. 366 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
для пред'явлення перевізником претензії, що випливають з
перевозки, встановлено шестимісячний строк.
Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви
сторін.
Початок перебігу строку позовної давності встановлено ст. 76
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
За висновками апеляційної інстанції позов заявлено за межами
строків позовної давності. Поважних причин строку позовної
давності не встановлено.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову
згідно ст. 80 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою
для відмови в позові.
Приймаючи до уваги встановлені апеляційною інстанцією фактичні
обставини, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 у справі № 14/356 залишити без змін, касаційну скаргу
без задоволення.