ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.04.2004 Справа N 12/215
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "XXX" на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 05.12.2003 року у справі
№12/215 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "YYY" до
Відкритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення 10 777, 12 грн. нарахованих за ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, пені в сумі 3 891,90 грн. та витрат на юридичні
послуги, посилаючись на те, що останній неналежним чином виконав
взяті на себе договірні зобов'язання.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача пеню в сумі
5 811,92 грн., інфляційні суми 4 689, 01 грн., 3% річних у сумі
4 085, 28 грн. і збитки, пов'язані з вжиттям заходів судового
захисту в сумі 500 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2003
року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь
позивача інфляційні суми 4 689,01 грн., 3% річних 4 085, 28 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
05.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, і
стягнуто з відповідача інфляційні суми 4 689, 01 грн., 3% річних
4 085, 28 грн. і витрати на послуги адвоката 500 грн., а в решті
позову відмовлено.
Доповідач Вовк І.В.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно
застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального
права, і тому просить постанову апеляційного суду скасувати в
частині стягнення інфляційних сум та витрат на послуги адвоката і
в цій частині позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржена
постанова відповідає чинному законодавству, і просить залишити її
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем
укладено контракт №2/08 від 01.08.2001 року, відповідно до якого
позивач зобов'язується виконувати роботи по виготовленню кабельних
мостів та монтажу силового освітлювання електрообладнання, монтажу
силового електрообладнання, монтажу освітлювального обладнання,
монтажу заземлення загальною вартістю 288 332 грн., а відповідач
зобов`язується оплатити виконані роботи протягом 5 банківських
днів з дня підписання акту виконаних робіт.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення сум
нарахованих за ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, пені та збитків,
пов'язаних з витратами на юридичні послуги у зв'язку з неналежним
виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за зазначеним
договором.
Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено
зобов'язання з оплати за виконані позивачем роботи, що
підтверджується наявними в справі матеріалами.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд
апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про
обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення сум нарахованих
за ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та правомірно задовольнив в цій
частині позов.
Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків
суду.
Суд першої інстанції також обґрунтовано дійшов правильного
висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в
частині стягнення пені, оскільки встановив неможливість за умовами
договору визначення суми штрафних санкцій, з чим правомірно
погодився і суд апеляційної інстанції.
Разом з тим, висновок апеляційного господарського суду про те, що
сума за послуги аудиторської фірми, яка визначена позивачем до
сплати як оплата юридичних послуг, відноситься до складу судових
витрат і підлягає стягненню з відповідача є помилковим, оскільки
ст.44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в
якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише
адвоката, а не будь-якого представника сторони.
Таким чином, висновок апеляційного суду щодо зміни рішення суду
першої інстанції в частині стягнення послуг адвоката не відповідає
матеріалам справи і вимогам закону.
У той же час , висновок суду першої інстанції в зазначеній частині
відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства.
За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не
можна в цій частині визнати законною й обґрунтованою, і тому вона
підлягає частковому скасуванню, а в решті постанова апеляційного
суду та рішення суду першої інстанції в повному обсязі
відповідають матеріалам справи і вимогам норм матеріального та
процесуального права.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX" на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
05.12.2003 року задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
05.12.2003 року в частині стягнення вартості послуг адвоката в
сумі 500 грн. скасувати.
В решті зазначену постанову апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2003
року в повному обсязі залишити без змін.
Поновити виконання зазначених судових рішень.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук