ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 9/58
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 09.12.2003 року
у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
про стягнення суми
УСТАНОВИВ:
У вересні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовною заявою до відповідача
про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних сум і 3%
річних у сумі 44402,47 грн. та збитків з урахуванням інфляційних
сум 4179 грн.,
посилаючись на те, що останній не належним чином виконав
договірні зобов'язання з оплати за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.11.2003
року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржені
судові рішення відповідають вимогам законодавства і просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем і МВРБП "YYY"
було укладено договір № 72 від 26.10.2000 року, за умовами якого
позивач зобов'язався поставити продукцію, а покупець прийняти та
оплатити її векселем у рахунок погашення заборгованості за газ і
теплоенергію.
Згідно додатку до зазначеного договору його сторонами було
погоджено номенклатуру та ціну продукції, що поставляється на
загальну вартість 110739,60 грн.
На виконання договору за актом приймання-передачі від 02.11.2000
року МВРБП "YYY" було передано позивачу один вексель номінальною
вартістю 43000 грн., а останнім поставлена продукція за накладною
№ 21 від 06.03.2001 року на загальну суму 82620 грн.
Листом № 09/739 від 21.12.2000 року позивач повідомив МВРБП "YYY"
про готовність продукції до поставки в повному обсязі згідно умов
договору і просив повідомити його про те, коли буде забрана
продукція та проведені розрахунки.
Предметом даного судового розкладу є вимоги про стягнення з
відповідача боргу за поставлений товар з урахуванням сум за ст.214
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та збитків на підставі ст. 203 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суд, вирішуючи спір у порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не встановив дійсних обставин спору і зробив
висновки, що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.
Так, суд, зробивши висновок про відмову в позові з підстав
відсутності у відповідача грошового зобов'язання за умовами
договору, не з'ясував доводів і правової позиції останнього щодо
пред'явленого позову та не уточнив у позивача правових підстав
заявлених вимог з урахуванням посилання останнього на ст.203 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і претензії № 02/234 від 20.03.2001 року, №
02/1168 від 03.09.2001 року, № 02/1572 від 17.10.2001 року, № 2/45
від 05.09.2002 року, які не були витребувані і досліджені.
До того ж, суду належало з'ясувати умови договору щодо строків
виконання взятих на себе зобов'язань сторонами з урахуванням їх
фактичних дій та листування з приводу цього, враховуючи вимоги
ст.165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суду, також потрібно було ретельніше дослідити умови поставки
продукції і звернути увагу на п.2 договору, який передбачав
поставку самовивозом і, виходячи з них, з'ясувати обставини спору.
У той же час, вирішуючи спір, суду слід було мати на увазі вимоги
ст.213 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з цим, судом не було належним чином з'ясовано питання про
правонаступництво відповідача щодо МВРБП "YYY" з яким було
укладено спірний договір, відповідно до вимог ст. 37 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, та не витребувано відповідних документів пов'язаних з
цими обставинами.
Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й
обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 року та рішення господарського суду Миколаївської
області від 14.11.2003 року скасувати, і справу № 9/58 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Суддя І.Вовк
П.Гончарук