ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 21.04.2004                                        Справа N 8/402

                            м. Київ

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                 Перепічая В.С.  (головуючого),

                 Вовка І.В.,

                 Гончарука П. А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Відкритого  акціонерного  товариства  "XXX"  в  особі  структурної

одиниці  ВЕП  "YYY"  на  рішення  господарського  суду  Луганської

області  від 02.12.2003 року у справі №8/402 за позовом Відкритого

акціонерного товариства "XXX"  в  особі  структурної  одиниці  ВЕП

"YYY"  до  Товариства  з  обмеженою відповідальністю "ZZZ" в особі

структурної одиниці "QQQ" 

про   стягнення суми,

                             У С Т А Н О В И В:

У жовтні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Луганської  області з позовною заявою до відповідача про стягнення

заборгованості в сумі 544 008,  42 грн. і штрафу в сумі 27 200, 42

грн.,   посилаючись   на   те,   що   останній  порушив  договірні

зобов'язання,  допустивши  наднормативний  скид  стічних  вод   із

забруднюючими  речовинами в період з 01.01.2003 року по 01.06.2003

року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточняв  і

змінював   заявлені   вимоги  та  просив  стягнути  з  відповідача

заборгованість в сумі 476 037, 48 грн., пеню в сумі 21 331,31 грн.

і 3%  річних 4 266 грн.  за період з 01.01.2003 року по 01.10.2003

року.

Рішенням господарського суду  Луганської  області  від  02.12.2003

року в позові відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду не переглядалось.

Доповідач Вовк І.В.

У касаційній  скарзі  та  в  доповненні до неї позивач вважає,  що

судом порушено норми процесуального права, і тому просить прийняте

ним рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві  на  касаційну  скаргу  відповідач вважає,  що оскаржене

рішення відповідає чинному законодавству,  і просить залишити його

без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи

касаційної  скарги,  доповнення  до  неї  та   відзиву   на   неї,

перевіривши матеріали справи та прийняте у ній судове рішення, суд

вважає,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з  наступних

підстав.

Як вбачається  з матеріалів справи,  між позивачем та відповідачем

укладено договір №70 від  01.09.2002  року  на  водоспоживання  та

водовідведення,   відповідно   до   якого  позивач  зобов'язується

поставляти  відповідачу  питну  воду   та   приймати   від   нього

каналізаційно-стічні  води,  а  відповідач  - своєчасно сплачувати

послуги з водопостачання та водовідведення на  умовах,  визначених

цим договором, та виконувати інші умови даного договору.

П.1.2 договору  передбачено, що під час виконання  зобов'язань  по

договору, сторони дотримуються умов  даного  договору,  а  у  всіх

інших випадках,  не передбачених умовами договору, Законом України

"Про  питну  воду  та  питне  водопостачання"  ( 2918-14  ) (2918-14)
           від

10.01.2002  року,  Правилами  користування  системами комунального

водопостачання  і  водовідведення  в  містах  і  селищах  України"

( z0165-94 ) (z0165-94)
        ,  затвердженими наказом Держжилкомунгоспа України від

01.07.1994 року №65, правилами приймання стічних вод підприємств у

комунальні   та  відомчі  системи  каналізації  населених  пунктів

України" ( z0403-02 ) (z0403-02)
        ,  затвердженими наказом Державного  комітету

будівництва,   архітектури   та   житлової  політики  України  від

19.02.2002 року №37,  "Інструкцією про встановлення  та  стягнення

плати   за  скид  промислових  та  інших  стічних  вод  у  системи

каналізації населених пунктів" ( z0402-02 ) (z0402-02)
        ,  затвердженої наказом

Державного комітету будівництва,  архітектури та житлової політики

України  від  19.02.2002  року  №37,  а   також   іншими   діючими

нормативно-равовими  актами,  які  регулюють правовідносини сторін

відповідно договору.

Згідно з вимогами п.6.5 зазначеного договору  викиди  відповідачем

стоків з перевищенням гранично-допустимих концентрацій забруднень,

а також  в  інших  передбачених  діючим  законодавством  випадках,

оплачується підвищеним тарифом,  який розраховується відповідно до

положень вищевказаних місцевих правил прийому та інструкції.

Предметом даного  судового  розгляду  є   вимоги   про   стягнення

заборгованості за викид понаднормативних стоків, пені і 3% річних.

Судом першої  інстанції  встановлено,  що відповідачем не порушено

умов  спірного  договору  щодо  викидів  стоків   з   перевищенням

гранично-допустимих  концентрацій  забруднень,  що підтверджується

наявними в справі матеріалами.

Отже, місцевий господарський суд прийшов до  правильного  висновку

про    відсутність    правових    підстав   стягнення   зазначеної

заборгованості, пені та 3% річних у спірний період та обґрунтовано

відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких  обставин,  прийняте  у  справі судове рішення відповідає

матеріалам справи та вимогам закону, і тому його слід залишити без

змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного  та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства "XXX" в особі

структурної одиниці ВЕП "YYY" залишити без задоволення,  а рішення

господарського  суду  Луганської області від 02.12.2003 року - без

змін.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П.Гончарук