ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 7/193-7/90
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ВАТ “Державний ощадний банк України” в
касаційної скарги особі Львівського обласного управління
на постанову від 25.06.2003 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 7/193-7/90 господарського суду
Львівської області
за заявою ВАТ “Державний ощадний банк України” в
особі Львівського обласного управління
до ВАТ “Маслосоюз”
про банкрутство
за участю представників сторони:
від ВАТ “Державний ощадний банк України” –
Петренко П. Д., довір. від 12.05.2003р. № 19-09/315;
Романова Н.В., довір. від 15.01.2004р. № 97
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.09.2002р.
за заявою ТзОВ “Львівторгресурс” було порушено провадження у
справі № 7/193-7/90 про банкрутство ВАТ “Маслосоюз”.
12.10.2002р. в Газеті “Голос України” № 188 було опубліковано
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
ВАТ “Маслосоюз”.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.12.2002р.
затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ “Маслосоюз”.
03.03.2003р. ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі
Львівського обласного управління звернулося з заявою про
збільшення кредиторських вимог на суму 629 923, 12 грн.
В заяві ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Львівського
обласного управління посилалося на те, що при поданні заяви з
грошовими вимогами до боржника ним не було враховано суму у
розмірі 629 923, 12 грн., одержаної від реалізації заставленого
майна боржника. Рішенням місцевого суду Залізничного району
міста Львова визнано недійсними результати прилюдних торгів з
продажу цілісного майнового комплексу ВАТ “Маслосоюз” і вирішено
повернути покупцю кошти, сплачені за придбане майно, що є
підставою для збільшення кредиторських вимог до боржника.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.05.2003р.
(суддя Білоус Б.О.) ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі
Львівського обласного управління було відмовлено у збільшенні
кредиторських вимог на суму 629 923, 12 грн.
Ухвала мотивована тим, що заявником не додано належних доказів,
які підтверджували б факт перерахування суми у розмірі 629 923,
12 грн. боржнику, що давало можливість до заявлення регресних
вимог.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ВАТ “Державний ощадний банк
України” в особі Львівського обласного управління звернулося з
апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського
суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.06.2003р. (судді: головуючий – Михалюк О.В., Новосад Д.Ф.,
Мельник Г.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а
ухвалу місцевого суду - без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ “Державний
ощадний банк України” в особі Львівського обласного управління
звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і
постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення
про збільшення кредиторських вимог ВАТ “Державний ощадний банк
України” на 629 923, 12 грн.
Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) усі конкурсні кредитори за вимогами,
які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до
господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
Конкурсні кредитори, які заявляють додаткові вимоги до боржника,
що з тих чи інших підстав не були враховані в першій заяві про
визнання грошових вимог, повинні звернутися до господарського
суду з відповідною заявою протягом встановленого вищезазначеною
статтею строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Державний ощадний банк
України” в особі Львівського обласного управління звернулося до
господарського суду з заявою про збільшення грошових вимог
03.03.2003р., майже через п’ять місяців після опублікування
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
боржника, чим порушено встановлений статтею 14 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
строк для заявлення грошових вимог.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, право вимоги
суми в розмірі 629 923, 12 грн. виникло у ВАТ “Державний ощадний
банк України” в особі Львівського обласного управління внаслідок
винесення місцевим судом Залізничного району міста Львова
рішення від 02.12.2003р. про визнання недійсними результатів
прилюдних торгів з продажу цілісного майнового комплексу ВАТ
“Маслосоюз”, яким вирішено повернути покупцю кошти, сплачені за
придбане майно. Отже, грошові вимоги до боржника на суму 629
923, 12 грн. виникли саме в процедурі банкрутства.
Грошові зобов’язання, які виникають безпосередньо в процедурі
банкрутства, в тому числі регресні, є поточними вимогами
відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
. Такі вимоги погашаються
в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень і лише після
визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури
поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути
заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним
включенням до реєстру вимог кредиторів.
Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
регресне грошове зобов’язання у заявника ще не виникло, тому
заявник взагалі не є кредитором (конкурсним або поточним)
боржника на означену суму.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова суду апеляційної інстанції винесена відповідно до
вимог чинного законодавства та підстав для її скасування не
вбачається.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 14 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Державний ощадний банк України” в
особі Львівського обласного управління на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 25.06.2003 у справі
№ 7/193-7/90 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.06.2003 у справі № 7/193-7/90 залишити без змін.