ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 6/281
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “ВЗ”Е”,
касаційну скаргу м. Краматорськ
на постанови від 03.12.2003
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 6/281
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Е”,
м. Краматорськ
до Закритого акціонерного товариства
“Е”, м. Краматорськ
про стягнення 553 740,10 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.2003
задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Е” до
Закритого акціонерного товариства “Е” про стягнення
заборгованості у сумі 553 740,10 грн. відповідно договору
купівлі-продажу № 08/08 від 08.08.2000 та договорів уступки
права вимоги №№ 30/09-2 від 30.09.2002 та 10/03 від 10.03.2003.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 161, 162
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору; одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
Між ЗАТ “Е” та ТОВ “А” укладено договір купівлі-продажу № 08/08,
згідно умов якого ТОВ “А” взяло на себе зобов'язання передати у
власність, а ЗАТ “Е” прийняти та оплатити продукцію.
ТОВ “А” відпустила на адресу ТОВ “Е” товар, але поставлений
товар оплачений не був.
Відповідно до вимог ст.ст. 198, 199 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
ТОВ “А” направило на адресу ЗАТ “Е” повідомлення про
уступку права вимоги боргу ТОВ “Е”. Однак відповідач свої
зобов'язання не виконав і заборгованість не погасив.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 скасовано рішення господарського суду Донецької
області від 28.08.2003 та в позові відмовлено.
Обґрунтовуючи постанову суд послався на те, що відповідно до
ст. 153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли сторони узгодили всі істотні умови договору. В
даному випадку сторони не узгодили істотні умови договору
купівлі-продажу, тому договір купівлі-продажу від 08.08.2000
№ 08/08 є неукладеним.
У даному випадку, зазначає суд, договір купівлі-продажу
неукладений, тому відповідно до ст.ст. 197, 198 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором уступки вимоги сторони не
мали предмету договору, тобто права вимагати виконання
зобов’язань за неіснуючим договором у ТОВ “Е” не було.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції скаржник просить її
скасувати посилаючись на те, що Закрите акціонерне товариство
“Е” до винесення постанови апеляційним судом подало відмову від
апеляційної скарги, але в порушення вимог ст. 100 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вимоги ЗАТ “Е”
апеляційною інстанцією залишені без уваги і задоволення.
Крім того, судом порушено вимоги ст.ст. 95, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцўнку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Між Закритим акціонерним товариством “Е” (покупець) та
Товариством з обмеженою відповідальністю “А” (продавець)
укладено договір купівлі-продажу № 08/08 від 08.08.2000 р.,
предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність, а
покупця прийняти і оплатити продукцію в кількості і по ціні, яка
вказана в накладних.
Судом встановлено, що ТОВ “А” відпустила на адресу ТОВ “Е”
товар, але поставлений товар оплачений не був.
Відповідно до вимог ст.ст. 198, 199 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
ТОВ “А” направило на адресу ЗАТ “Е” повідомлення про
уступку права вимоги боргу ТОВ “Е”. Однак відповідач свої
зобов'язання не виконав і заборгованість не погасив.
В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
докази, що надані на обґрунтування позовних
вимог розглянуті судом не на підставі всебічного, повного і
об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Зокрема, задовольняючи позов, суд не дослідив в повному обсязі
дійсні права та обов'язки сторін, і всі фактичні обставини
справ, судом не досліджено передавалися чи ні фактично яка-
небудь продукція від ТОВ “А” до ЗАТ “Е”.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що продукцію
одержував за довіреністю від ЗАТ “Е” С-га О.В., який на даний
час є директором ТОВ “Е”, а з 2000 по 2001 р. був в.о. головою
правління ЗАТ “Е”, тобто керівником підприємств є одна й таж
особа.
Судом не прийнято до уваги, що господарським судом Донецької
області порушено провадження у справі про банкрутство “Закритого
акціонерного товариства “Е”, провадження по якій зупинено
ухвалою від 29.07.2003 до прийняття рішення по карній справі
порушеної по факту незаконних дій при процедурі банкрутства.
Донецький апеляційний господарський суд скасував рішення
господарського суду та в позові відмовив, з посиланням на те, що
договір купівлі-продажу від 08.08.2000 № 08/08 є неукладеним,
оскільки не містить всіх істотних умов договору.
З правильністю такого висновку суду апеляційної інстанція
погодитися не можна.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених
законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають,
зокрема: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслўдок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з
якими закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.
Донецький апеляційний господарський суд не з’ясував правової
природи спірних відносин, дійсних прав та обов'язків сторін і
дійшов необґрунтованого висновку про те, що договір не укладено.
Такий висновок апеляційної інстанції суперечить фактичним
обставинам справи і ст. 6 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
якою визначені способи захисту цивільних прав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалені у
справі рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 та рішення господарського суду Донецької області від
28.08.2003 у справі № 6/281 скасувати, справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.