ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 6/1918
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Ф" на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 18 листопада 2003 року у
справі № 6/1918 за позовом Міського департаменту
житловокомунального господарства Хмельницької міської ради до
приватного підприємства "Ф" про виселення, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 року Міський департамент житлово-комунального
господарства Хмельницької міської ради звернувся до господарського
суду Хмельницької з позовом до приватного підприємства "Ф" про
виселення з незаконно займаного приміщення площею 109,1 м-2,
посилаючись на закінчення строку договору оренди № 594/3 від 27
січня 2000 року.
В судовому засідання позивачем подано клопотання про його заміну
на правонаступника - Управління житлово-комунального господарства
Хмельницької міської ради, у зв'язку з проведеною реорганізацією,
яке судом задоволено.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12 червня
2003 року, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 18 листопада 2003 року, позов
задоволено. Відповідача зобов'язано виселитися з незаконно
займаного приміщення. Стягнуто судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
судові рішення та припинити провадження у справі, посилаючись на
порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, на підставі рішення міськвиконкому Хмельницької міської
ради від 27 січня 2000 року № 85-А між сторонами укладено угоду
про оренду приміщення № 594/3 від 27 січня 2000 року, відповідно
до якої позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове
користування приміщення загальною площею 109,1 м-2 на строк з 27
січня 2000 року по 1 лютого 2001 року та зобов'язався сплачувати
орендну плату.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з умов договору
оренди № 594/3 від 27 січня 2000 року та вимог закону Украєни "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) та того, що у
вказаному договорі сторонами обумовлено питання продовження дії
договору шляхом укладання нової угоди на підставі рішення
міськвиконкому при відсутності заборгованості по орендній платі.
Встановивши, що строк дії договору оренди сплинув, позивач
повідомив відповідача про припинення договору, суд дійшов
висновку, що відповідач незаконно займає спірне приміщення, а тому
підлягає виселенню.
Висновок місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог є
законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права,
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а тому рішення
суду підставно залишено без змін апеляційною інстанцією.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку попередніх
судових інстанцій, а твердження скаржника стосовно неналежного
позивача у справі, розгляду справи без участі представника
відповідача, повідомлення про припинення дії договору оренди
всупереч ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) не можуть братися судом до уваги,
оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні і тлумаченні норм
процесуального і матеріального права.
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду та
постанова суду другої інстанції зміні або скасуванню не
підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Ф" залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області
від 12 червня 2003 року та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 18 листопада 2003 року у справі № 6/1918
без змін.