ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
21.04.2004                              Справа N 4/3077-13/328
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                       Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
                       справі),
                       Ткаченко Н.Г.
                       Яценко О.В.
 
розглянувши матеріали  Ліквідаційної комісії Українського
                       державного концерну по матеріально -
касаційної скарги      технічному і сервісному забезпеченню
                       агропромислового комплексу
                       “Украгротехсервіс”
 
на рішення             від 05.09.2003 р. господарського суду
                       Львівської області
 
у справі               № 4/3077-13/328 господарського суду
                       Львівської області
 
за позовом             Ліквідаційної комісії Українського
                       державного концерну по матеріально -
                       технічному і сервісному забезпеченню
                       агропромислового комплексу
                       “Украгротехсервіс”
 
до                     ТОВ “Жар-Птиця”
 
про   стягнення 300 143,98 грн.
 
за участю представників сторін:
 
від   позивача   –  Луценко  О.Ф.,  довір.  від  12.02.2004   р.
№ 02-1-7/54;
 
від відповідача – Поліщук В.М., директор ТОВ “Жар-Птиця”
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського суду Львівської області від  05.09.2003
р.  у  справі  №  4/3077-13/328 (суддя  Зварич  О.В.)  в  позові
Ліквідаційної  комісії  Українського  державного   концерну   по
матеріально    -    технічному   і    сервісному    забезпеченню
агропромислового комплексу “Украгротехсервіс” до ТОВ “Жар-Птиця”
про стягнення заборгованості за договором відмовлено.
 
Не   погоджуючись   з  винесеним  у  справі  судовим   рішенням,
Ліквідаційна   комісія  Українського  державного   концерну   по
матеріально    -    технічному   і    сервісному    забезпеченню
агропромислового  комплексу  “Украгротехсервіс”  звернулася   до
Вищого  господарського суду України з касаційною скаргою в  якій
просить  скасувати  оскаржуваний судовий акт  та  прийняти  нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
 
Заслухавши  пояснення представників сторін,  обговоривши  доводи
касаційної   скарги,   перевіривши  наявні   матеріали   справи,
проаналізувавши   застосування  судом  норм   матеріального   та
процесуального  права,  колегія  суддів  дійшла   висновку,   що
касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  частково,  виходячи  з
наступного.
 
Як  встановлено  судом  першої  інстанції,  згідно  акта  звірки
взаємних  розрахунків станом на 01.01.2000  р.,  проведеної  між
сторонами, відповідач має заборгованість перед позивачем у  сумі
180 734,30 грн.
 
В  рахунок  погашення  заборгованості ТОВ “Жар-Птиця”  емітувало
вексель № 733257181814 від 17.04.2000 р. на суму 180 734,30 грн.
 
Однак,  як  вбачається з матеріалів справи і встановлено  судом,
відповідно  до  акта  прийому-передачі  від  03.04.2000  р.  ТОВ
“Жар-Птиця” передало вексель не позивачу у справі, а  дочірньому
підприємству    “Фірма   “Агроенерго”   закритого   акціонерного
товариства “Корпорація “Агротех”.
 
Відхиляючи  доводи  позивача  у  справі  про  те,  що   вексель,
векселеотримувачем   якого   є  ДП   “Фірма   “Агроенерго”   ЗАТ
“Корпорація   “Агротех”,  не  може  служити  доказом   погашення
заборгованості     перед     Фірмою     Агроенерго”     Концерну
“Украгротехсервіс”, суд першої інстанції виходив з того,  що  із
матеріалів оглянутої судом справи № 4/64-13/2, зокрема, договору
доручення  №  13  від  04.10.2000 р., концерн “Украгротехсервіс”
доручив  ДП “Фірма “Агроенерго” від його імені виконати  дії  по
стягненню заборгованості із ТОВ “Жар-Птиця”.
 
Отже, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський  суд
посилався  не  на судове рішення, встановлені факти  якого  мають
преюдиційне значення в силу ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , а на
матеріали  іншої  справи. При цьому, докази на  які  посилається
місцевий господарський суд відсутні у даній справі.
 
Таким  чином, в порушення приписів процесуального законодавства,
зокрема ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд дійшов висновку  про
правомірність   вчинення   відповідачем   дій    по    погашенню
заборгованості  перед  позивачем  шляхом  передачі  векселя  без
належного підтвердження доказами.
 
Крім  того, судом неповно досліджені обставини справи щодо  часу
укладання  вказаного договору доручення і виникнення зобов’язань
за  ним  та  дати  видачі векселя, а також не надана  відповідна
юридична оцінка цьому.
 
Враховуючи  викладене  та  з огляду на встановлені  повноваження
суду  касаційної інстанції, колегія суддів дійшла  висновку  про
необхідність   скасування  прийнятого  у   справі   рішення   та
направлення справи на новий розгляд.
 
При  новому  розгляді  справи  суду першої  інстанції  необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
 
На  підставі  наведеного та керуючись ст. ст. 32  –  35,  111-5,
111-7,  111-9  –  111-11  Господарського процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.     Касаційну   скаргу  Ліквідаційної  комісії   Українського
державного  концерну  по матеріально - технічному  і  сервісному
забезпеченню  агропромислового комплексу  “Украгротехсервіс”  на
рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2003 р.
у справі № 4/3077-13/328 задовольнити частково.
 
2.     Рішення   господарського  суду  Львівської  області   від
05.09.2003 р. у справі № 4/3077-13/328 скасувати.
 
3.    Справу  №  4/3077-13/328  передати  на  новий  розгляд  до
господарського суду Львівської області.