ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 4/25 пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Стаханівської ОДПІ та заступника прокурора
касаційної скарги та Луганської області
подання
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 03.12.2003
у справі Луганської області
господарського суду
за позовом Прокурора м. Стаханова в інтересах
Стаханівської ОДПІ
до ВАТ “Кіровське автотранспортне підприємство
- 10966”;
ТОВ “Кіровське автотранспортне
підприємство”
про визнання угоди недійсною,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Демчук Р.В. – прокурор;
Талащенко В.Є. – за довіреністю № 1 від
02.01.2004;
- відповідача: Суржанська Н.І. – за довіреністю від 19.04.2004;
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 прокурор м. Стаханова в інтересах держави в особі
Стаханівської ОДПІ звернувся до суду з позовом про визнання
угоди укладеної між ВАТ “Кіровське автотранспортне підприємство
- 10966” та ТОВ “Кіровське автотранспортне підприємство”
недійсною.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2003
позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 рішення місцевого господарського суду скасовано. В
позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду
Стаханівська ОДПІ подала касаційну скаргу, а заступник прокурора
Луганської області вніс касаційне подання в яких просять дану
постанову скасувати та залишити в силі рішення місцевого
господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скаргу та касаційне подання, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права вважає, що касаційна скарга та подання підлягають
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон № 2181)
платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що
підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, у т.
ч. операцій продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу)
нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за
винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується
у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах
діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до
підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних
запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами.
ВАТ “Кіровське автотранспортне підприємство - 10966” звернувся
до податкового органу за узгодженням відчуження активів для
здійснення реорганізації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій податковий орган,
розглянувши наданий пакет документів, дозволив проведення
реорганізації ВАТ “Кіровське АТП № 10966” з передачею основних
засобів ТОВ “Кіровське автотранспортне підприємство” на заміну
корпоративних прав у статутному фонді даного підприємства..
Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
податків, активи якого передані в податкову заставу зобов'язаний
завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо
проведення будь - яких видів реорганізації та надати податковому
органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган
встановлю:, що план реорганізації призводить або може у
майбутньому призвести до неналежного погашення податкових
зобов'язань або податкового боргу він має прийняти рішення про
погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою
заставою, до проведення такої реорганізації, встановлення
солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань
платника податку, що реорганізовується стосовно всіх осіб,
створених у процесі реорганізації, тощо.
Судами встановлено, що відповідач-1 в листі до Стахановської
ОДПІ від 10.05.2002р. № 39 зазначив, що акціонери ВАТ “Кіровське
АТП 10966” вирішили реорганізувати акціонерне товариство на ТОВ
“Кіровське автотранспортне підприємство” та на ВАТ “Кіровське
АТП 10966” не змінюючи при цьому профіль роботи.
Судами також встановлено, що відповідачем-1 відповідного рішення
акціонерів ні податковому органу, ні суду не надано. Крім того,
відповідачем-1 не був визначений спосіб реорганізації
(виділення, поділ, перетворення тощо).
Судова колегія не може погодитись з висновком апеляційного суду
про те, що відповідно до п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковим органом не видано припис про заборону здійснення
такої операції, а відтак у платника податків були підстави для
укладення і виконання договору міни, адже платник податку не
узгоджував можливості здійснення саме такої операції. Відповідно
у податкового органу не було підстав для вирішення питання про
дачу згоди на обмін або видачу припису про заборону здійснення
такої операції. Крім того, для своєчасного узгодження операцій з
активами відповідача-1, керівником податкового органу не був
призначений податковий керуючий.
Судами встановлено, що в результаті виконання спірної угоди
фактичної реорганізації відповідача-1 не відбулось. До статуту
відповідача-2 внесені зміни за змістом яких змінились форма
внесків його учасників: замість акцій учасники товариства внесли
свої вклади основними засобам згідно договору міни від
30.05.2002р.
При цьому ніяких корпоративних прав відповідач-1 у статутному
фонді відповідача-2 не набув. Уклавши і виконавши договір міни,
відповідач-1 здійснив викуп власних акцій, зменшивши при цьому
власні активи, здійснивши таким чином їх відчуження всупереч
умовам, узгодженим з податковим органом, що є порушенням
пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Кіровське
автотранспортне підприємство” на день звернення відповідача-1 до
податкового органу вже був створений як суб'єкт підприємництва.
За змістом ст.ст. 8, 13 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий орган у кожному
конкретному випадку з урахуванням змісту операції, її фінансово
– економічних наслідків, вирішує питання про надання згоди, а
отже місцевий суд дійшов правильного висновку, що ВАТ “Кіровське
АПТ 10966” порушило вимоги вказаних норм при обміні свого майна
на акції, оскільки проведення такої господарської операції ним з
податковим органом не узгоджувалось.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками
господарського суду Луганської області, що спірний договір міни
укладений з порушенням пп. 8.6.1; п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
і правомірно визнаний недійсним згідно ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
із застосуванням наслідків про повернення
сторін до первісного стану.
Відповідно, постанова апеляційного суду з даної справи від
03.12.2003 підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції
необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 у справі № 4/25 пд скасувати.
Рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2003 з
даної справи залишити без змін.
Доручити господарському суду Луганської області видати накази
відповідно до вимог ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.