ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 3/322-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "М" на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2003 року
у справі № 3/322-03 за позовом товариство з обмеженою
відповідальністю "МО" до комунального підприємства "Міжнародний
аеропорт "М" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
18 листопада 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю
"МО" звернулось до господарського суду Миколаївської області з
позовом до комунального підприємства "Міжнародний аеропорт М" про
стягнення 116075,91 грн., посилаючись на нестачу нафтопродуктів,
які згідно договору № 7/2-01 від 6 серпня 2001 року були передані
відповідачу на відповідальне зберігання.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині
предмету позову і просив стягнути з відповідача бензин марки А95 -
2,658 т, бензин марки А-92 - 4,995 т, бензин марки А-80 - 22,430
т, дизельне пальне - 18,955 т загальною вартістю 98618,75 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від
27 жовтня 2003 року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16
грудня 2003 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення
місцевого суду скасовано, позов задоволено. Стягнуто з відповідача
на користь позивача 2,658 т бензину марки А-95, 4,995 т бензину
марки А-92, 22,430 т бензину марки А-80, 18,955 т дизельного
пального та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін, посилаючись на те, що постанову прийнято з порушенням норм
матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами
попередніх інстанцій, 6 серпня 2001 року сторони уклали договір
№ 7/2-01 відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів,
за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання на протязі
дії договору зберігати нафтопродукти в кості, асортименті та
порядку, встановленому цим договором, на складському комплексі та
повернути нафтопродукти клієнту або по його вказівці третій особі.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору фактична кількість товару,
прийнятого на зберігання, визначається по результатам замірів
вагоно-цистерн, що надійшли, представником виконавця в присутності
представника клієнта, або без його участі, що фіксується в а
приймально-здаточному акті.
Згідно п. 2.1.3 даного договору виконавець зобов'язався не
допускати під час зберігання перевищення норм природних збитків
згідно нормативів, діючих на території України. Природні збитки
покриваються за рахунок клієнта.
Судом першої інстанції встановлено, що під час дії договору від 6
серпня 2001 року позивач передав відповідачу на відповідальне
зберігання 549,007 т бензину марки А-95, 578,216 т бензину марки
А-92, 3389,353 т бензину марки А-80, 2575,778 т дизельного
пального.
З загальної кількості отриманих на зберігання нафтопродуктів
відповідачем за рознарядками товариства було відпущено бензину
марки А-95 544,662 т, марки А-92 568,201 т, марки А-80 3274,126 т,
дизельного пального 2552,743 т.
За актами зачистки, на природні убутки та за нормами втрат на
складських трубопроводах діаметром 150 та 100 мм з загальної
кількості поставлених нафтопродуктів було списано бензину марки
А-95 - 3,679 т, марки А-92 - 9,274 т, марки А-80 - 27,187 т,
дизельного пального - 21,792 т.
Убутки за підвищеної летючості бензину марки А-80 склали 84,660 т.
3 жовтня 2002 року позивач направив відповідачу листа з проханням
видати належні йому нафтопродукти.
7 жовтня 2002 року відповідач повідомив позивача про те, що у
нього на зберіганні відсутні нафтопродукти, перелічені в листі від
3 жовтня 2002 року, окрім дизельного пального.
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий суд виходив з
того, що відповідачем, згідно з вимогами Інструкції про порядок
приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів
на підприємствах і в організаціях України № 81/38/101/235/122
( z0685-99 ) (z0685-99)
від 2 квітня 1998 року та Інструкції про порядок
ведення обліку, звітності та витрат паливно-мастильних матеріалів
в цивільній авіації від 1 серпня 1984 року № 26/11, умов договору
№ 7/2-01 від 6 серпня 2001 року, правильно застосовані норми
природних убутків в частині втрат нафтопродуктів на складських
трубопроводах діаметром 150 та 100 мм, а тому відсутні підстави
для задоволення позову.
Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення про
задоволення позову, апеляційна інстанція виходила з того, що
Інструкція про порядок ведення обліку, звітності та витрат
паливно-мастильних матеріалів в цивільній авіації від 1 серпня
1984 року № 26/11 в частині втрат нафтопродуктів на складських
трубопроводах діаметром 150 та 100 мм носить рекомендований
характер, має сугубо внутрішню галузеву сферу дії і її
застосування потребує узгодження з клієнтом, який не попадає під
дію вищеназваної Інструкції, а тому визначення згідно даної
Інструкції ( z0685-99 ) (z0685-99)
норм природних збитків є безпідставним.
Проте, з даним висновком суду попередньої судової інстанції
погодитись не можна.
Відповідно до п. 4.1.6.39 Інструкції про порядок приймання,
зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на
підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом
Державнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства
транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998
року № 81/38/101/235/122 ( z0685-99 ) (z0685-99)
та зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за № 685/3978,
природні втрати визначають як різницю між загальними фактичними та
разовими втратами. Вони порівнюються з нормованими втратами,
розрахованими за діючими нормами природних втрат нафтопродуктів
при прийманні, зберіганні, відпуску та транспортуванні. Норми
природних втрат застосовуються лише в разі виявлення фактичних
нестач.
Згідно п. 4.1.11.12 вказаної Інструкції ( z0685-99 ) (z0685-99)
нафтопродуктозабезпечувальне підприємство щомісяця письмово
повідомляє власника про кількість нафтопродуктів, які списані в
межах природного убутку.
Пунктом 4.2.7.2 Інструкції ( z0685-99 ) (z0685-99)
встановлено, що облік
нафтопродуктів організовується на підставі додержання
встановленого цією Інструкцією (з урахуванням галузевих
особливостей) порядку приймання та відпуску нафтопродуктів.
За галузевою належністю відповідач відноситься до цивільної
авіації.
Інструкція № 26/11 від 1 серпня 1984 року регулює порядок ведення,
обліку, звітності та витрат паливно-мастильних матеріалів в
цивільній авіації, а тому підлягає застосуванню наряду з
Інструкцією № 81/38/101/235/122 ( z0685-99 ) (z0685-99)
від 2 квітня 1998
року.
Інструкція ( z0685-99 ) (z0685-99)
від 2 квітня 1998 року не передбачає норми
убутків на складських трубопроводах діаметром 150 та 100 мм, а з
урахуванням галузевої особливості дані убутки передбачені
Інструкцією від 1 серпня 1984 року.
Висновок апеляційного господарського суду про те, що вказана
Інструкція ( z0685-99 ) (z0685-99)
носить рекомендований характер, має сугубо
внутрішню галузеву сферу дії та застосування її норм потребує
узгодження з клієнтом, є помилковим та не відповідає обставинам
справи.
З огляду на викладене, постанову апеляційної інстанції не можна
визнати законною, обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Рішення господарського суду Миколаївської області прийнято у
відповідності з нормами матеріального і процесуального права,
фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому
підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства "Міжнародний аеропорт
"М" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 грудня
2003 року у справі № 3/322-03 скасувати, а рішення господарського
суду Миколаївської області від 27 жовтня 2003 року залишити без
змін.