ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 2-11/2375-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали 1.ДПІ в місті Керчі;
касаційних скарг 2. Фірми “Эдем”;
3. Розпорядника майна Красова О.І.
на постанову від 12.01.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 19-22.09.2003р. ухвалу
господарського суду АРК
у справі № 2-11/2375-2003 господарського суду
АРК
за заявою ДПІ в місті Керчі
до ВАТ “Керченська бавовнопрядильна
фабрика”
про банкрутство
арбітражний керуючий Красов О.І.;
Гордєєв С.П.
за участю арбітражного керуючого Красова О.І.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду АРК від 19-22.09.2003р. (суддя
Цикуренко А.С.) було затверджено мирову угоду від 01.08.2003р.,
укладену головою комітету кредиторів – представником Фірми
“Эдем”, керуючим санацією Гордєєвим С.П. , розпорядником майна
Красовим О.І., та припинено провадження у справі
№ 2-11/2375-2003.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, арбітражний керуючий
Красов О.І., Фірма “Эдем” та ДПІ в місті Керчі звернулися з
апеляційними скаргами до Севастопольського апеляційного
господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.01.2004р. (судді: головуючий – Латинін О.А., Лисенко
В.А., Щепанська О.А.) апеляційні скарги було залишено без
задоволення, а ухвалу місцевого суду – без змін.
Не погоджуючись з винесеними ухвалою та постановою, арбітражний
керуючий Красов О.І., Фірма “Эдем” та ДПІ в місті Керчі
звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду
України, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення та
відмовити в затвердженні мирової угоди, а також визнати ВАТ
“Керченська бавовнопрядильна фабрика” банкрутом та відкрити
ліквідаційну процедуру.
Заслухавши пояснення арбітражного керуючого, обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) господарський суд має
право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення
порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом, або якщо
умови мирової угоди суперечать законодавству.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2003р. до
господарського суду АРК надійшло клопотання комітету кредиторів
ВАТ “Керченська бавовнопрядильна фабрика” про затвердження
мирової угоди, рішення щодо затвердження якої було прийнято на
засіданні комітету кредиторів боржника від 01.08.2003р.
Для розгляду мирової угоди господарський суд запрошує у судове
засідання сторони угоди: керівника боржника (в процедурі
розпорядження майном) або арбітражного керуючого (в процедурах
санації або ліквідації) та комітет кредиторів (стаття 35,
частина 2 статті 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, умови мирової угоди
передбачають виконання зобов’язань боржника третьою особою. Така
форма зобов’язання передбачена частиною 4 статті 37 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Однак, норми частини 2 статті 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
не
передбачають обов’язкової участі третьої особи в судовому
засіданні з розгляду мирової угоди.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарським
судом АРК під час розгляду мирової угоди, укладеної між
кредиторами ВАТ “Керченська бавовнопрядильна фабрика” та
боржником, було перевірено відповідність умов мирової угоди
чинному законодавству і надано обґрунтовану юридичну оцінку, а
також дотримано вимоги Закону щодо розгляду угоди та
затвердження судом.
Що стосується участі розпорядника майна та ДПІ в місті Керчі, як
кредитора, який надав свої зауваження щодо умов мирової угоди,
то, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказані особи
були належним чином повідомлені про час та місце розгляду
мирової угоди.
Оскільки в силу приписів статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, то такі доводи касаційних скарг не можуть
бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала
місцевого суду та постанова апеляційного суду винесені у
відповідності до норм чинного законодавства та підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 35-38 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ДПІ в місті Керчі, Фірми “Эдем”,
Розпорядника майна Красова О.І. на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12.01.2004р. та ухвалу
господарського суду АРК від 19-22.09.2003р. у справі
№ 2-11/2375-2003 залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 12.01.2004р. та ухвалу господарського суду АРК від
19-22.09.2003р. у справі № 2-11/2375-2003 залишити без змін.