ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2004 Справа N 1/223-9/221
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.10.2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черногуза Ф.Ф., суддів: Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П., розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ "Господарська спілка "Галичина" на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2003 року у
справі N 1/223-9/221 господарського суду Львівської області за
позовом Дочірнього торгово-комерційного підприємства "Євронафта"
до відповідача-1 ЗАТ "Господарська спілка "Галичина", до
відповідача-2 ТзОВ "Розділспецбуд", 3-і особи на стороні
відповідача-2 - ВДВС Дрогобицького МУЮ, м. Дрогобич,
ТзОВ "Марлін", 3-я особа на стороні відповідача-1 -
ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина", 3-я особа на стороні
позивача АТ "Український інноваційний банк", в особі Дрогобицької
філії АТ "Укрінбанк", про виключення з опису цілісного майнового
комплексу.
Справа розглянута за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився, від відповідача - А., Ш., -
3-х осіб - С., Ф. Суд В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
25.06.2003 р. у справі N 1/223-9/221 було задоволено позовні
вимоги Дочірнього торгово-комерційного підприємства "Євронафта",
м. Дрогобич, та виключено з опису цілісний майновий комплекс
автозаправної станції, яка знаходиться у м. Золочеві по
вул. Львівській: визнано недійсним договір безоплатного зберігання
N 32/03-03 від 03.03.2003 р. в частині пункту 7 по порядку у
переліку майна додатка N 1 від 07.03.2003 р. до договору
безоплатного зберігання N 32/03-03, укладеного 03.03.2003 р. між
Відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міського
управління юстиції та ТзОВ "Марлін"; стягнуто на користь
ДТКП "Євронафта" з ЗАТ "Господарська спілка "Галичина",
м. Дрогобич, та ТзОВ "Розділспецбуд", м. Новий Розділ, відповідно
по 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн.
витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського
суду, Відкрите акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс -
Галичина" - третя особа на стороні відповідача-1 у справі, подало
апеляційну скаргу, в якій вважало, що згадане рішення прийняте з
порушенням норм матеріального права, а тому просило його скасувати
та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
ДТКП "Євронафта" відмовити.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
11.12.2003 р. вказане рішення місцевого господарського суду
скасоване, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, ЗАТ
"Господарська спілка "Галичина" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить
скасувати постанову, а рішення місцевого господарського суду
залишити в силі, посилаючись на те, що при скасуванні рішення суду
апеляційний господарський суд порушив вимоги ст. 61 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 1.8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст. 6, 7 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
В судовому засіданні з 17.03.2004 р. по 21.04.2004 р.
оголошувалась перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування апеляційним та місцевим господарським
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає
скасуванню, а касаційна скарга ЗАТ "Господарська спілка
"Галичина" - задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(в редакції, що діяла на дату формування
статутного фонду ДТКП "Євронафта") майно підприємства відповідно
до законів України, статуту підприємства та укладених угод
належить йому на праві власності, повного господарського відання
або оперативного управління. Як випливає з п. 4.1 Статуту
ДТКП "Євронафта", АЗС передана в якості внеску до статутного фонду
у повне господарське володіння ДТКП "Євронафта". Законодавством не
передбачено такого виду речового права на майно як повне
господарське володіння, отже, суд виходить із загальних засад
правового регулювання створення підприємств. Так, Вищий
господарський суд України погоджується з висновком суду першої
інстанції про те, що внесення майна до статутного фонду
новоствореного підприємства є особливим видом відчуження цього
майна засновником. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України
"Про підприємства" (в редакції, що діяла на дату формування
статутного фонду ДТКП "Євронафта") одним з джерел формування майна
підприємства є грошові та матеріальні внески засновників. Законом
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
(ч. 1 ст. 3) юридична особа
розцінюється як суб'єкт права власності. Таким чином, ЗАТ
"Господарська спілка "Галичина", створивши ДТКП "Євронафта" та
передавши останньому до статутного фонду АЗС, втратило право
власності на АЗС, отримавши в обмін на передане майно корпоративні
права в обсязі, що дорівнює вартості переданого майна (АЗС).
Натомість, ДТКП "Євронафта" набуло право власності на майно,
внесене засновником (ЗАТ "Господарська спілка "Галичина"), та
оприбуткувало це майно у своєму балансі.
З огляду на зазначене, а також враховуючи, що відповідно до
ст. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 2.4. Статуту ДТКП "Євронафта",
останнє не відповідає по зобов'язаннях засновника, згідно зі ст. 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право володіння,
користування та розпорядження майном належить виключно власнику,
суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про незаконність
дій державного виконавця щодо арешту АЗС та укладення договору
безоплатного зберігання цієї АЗС, а відповідно постанова
Львівського апеляційного господарського суду в цій частині
винесена з порушенням норм матеріального права, що містяться у
ст. 61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 4 Закону України
"Про власність", ст. 32 ЦК УРСР.
Вищий господарський суд України не може погодитись з
твердженням апеляційної інстанції про суперечність висновку суду
першої інстанції ст. 59 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, оскільки зазначена стаття не містить
вказівку на імперативність та виключність саме такого способу
захисту прав, який у ній зазначений. Відповідно до ч. 5 ст. 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має право будь-якими не
забороненими законом засобами захищати свої права від порушень.
Враховуючи це, а також положення ст. 19 Конституції України,
власник (в даному випадку ДТКП "Євронафта") вправі звернутись за
захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом. До
того ж, як видно з матеріалів справи, ДТКП "Євронафта" звернулося
з позовом про виключення майна з опису, обґрунтовуючи свої вимоги
тим, що арештоване майно (АЗС) належить йому на праві власності.
Судом першої інстанції досліджувалось питання права власності
позивача на АЗС, і рішення суду першої інстанції мотивоване,
зокрема, тим, що АЗС належить ДТКП "Євронафта" на праві власності.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 41, 55, 61
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 3, 4, 7, 21 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Господарська спілка "Галичина" задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.12.2003 р. у справі N 1/223-9/221 скасувати, а рішення
господарського суду Львівської області від 25.06.2003 р. у справі
N 1/223-9/221 залишити без змін.