423/2537/16-а Про визнання протиправною бездіяльність УПФУ щодо невиплати особі грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення - 09.09.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017 у складі судді Мазура М.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у складі колегії суддів: Сіваченка І.В. (головуючий), Шишова О.О., Чебанова О.О. у справі №423/2537/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (надалі - відповідач, УПФ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (1058-15) (надалі - Закон №1058-IV (1058-15) );

1.2. зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (1058-15) , наступні періоди роботи (служби):

-з 27.03.1974 по 05.05.1974, тобто 01 місяць 08 днів роботи на посаді завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту села Мануйлове Шахтарської районної лікарні;

-з 20.06.1974 по 17.05.1976, тобто 01 рік 10 місяців 28 днів служби в лавах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034;

-з 16.12.1980 по 28.06.1982, тобто 01 рік 08 місяців 12 днів роботи на посаді фельдшера шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк;

1.3. зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (1058-15) .

2. Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов задоволено.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (1058-15) .

2.2. Зобов`язано УПФУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (1058-15) , наступні періоди роботи (служби):

- з 27.03.1974 по 05.05.1974, тобто 01 місяць 08 днів роботи на посаді завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту села Мануйлове Шахтарської районної лікарні;

- з 20.06.1974 по 17.05.1976, тобто 01 рік 10 місяців 28 днів служби в рядах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034;

- з 16.12.1980 по 28.06.1982, тобто 01 рік 08 місяців 12 днів роботи на посаді фельдшера шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк;

2.3. Зобов`язано УПФУ виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (1058-15) .

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. 10.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ за призначенням пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV (1058-15) . Згідно наданих позивачем для відповідача документів його загальний стаж роботи складає 44 роки 9 днів.

3.2. УПФУ визнано, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до норм пунктів "е-ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII (1788-12) ) складає загалом 32 роки 05 місяців 26 днів. Натомість, відповідач не зарахував до стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди його роботи (служби):

- з 27.03.1974 по 05.05.1974, тобто 01 місяць 08 днів роботи на посаді завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту села Мануйлове Шахтарської районної лікарні;

- з 20.06.1974 по 17.05.1976, тобто 01 рік 10 місяців 28 днів служби в рядах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034;

- з 16.12.1980 по 28.06.1982, тобто 01 рік 08 місяців 12 днів роботи на посаді фельдшера шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк.

4. Суди попередніх інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що вказані періоди роботи позивача, які відображені в його трудовій книжці, слід зарахувати до стажу останнього, який надає право на грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (1058-15) . Таким чином, суди дійшли висновку, що загальний стаж такої роботи позивача перевищуватиме 35 років, чого достатньо для виплати йому відповідної грошової допомоги.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач - УПФУ, подав касаційну скаргу на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що військова служба не зараховується до стажу, який надає право на пенсію за вислугу років за іншими професіями, ніж військові, а в наданій позивачем довідці з архівної установи вказано лише про його призначення на посаду фельдшера військової частини, але не вказано, в якому закладі охорони здоров`я він працював. Також, скаржник наголошує, що позивач не надав довідок за періоди роботи з 27.03.1974 по 05.05.1974 в Шахтарській районній лікарні та з 16.12.1980 по 28.06.1982 у лікарні швидкої медичної допомоги м. Донецька і через відсутність інформації щодо перебування особи у відпустках без збереження заробітної плати, можливі відволікання чи відсторонення від роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, неможливо було визначити календарно наявний страховий стаж для призначення грошової допомоги за дані періоди і такі періоди зараховано до загального стажу.

6. Позивач - ОСОБА_1, подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України (2747-15) ), згідно з якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV (1058-15) , особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

9. Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 (1191-2011-п) був затверджений Порядок обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

10. Згідно з пунктом 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052) (абзац 2).

11. Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що необхідною умовою для отримання особою грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV (1058-15) , є наявність у неї спеціального страхового стажу, а саме, для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-XII.

12. У свою чергу, пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

13. Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (909-93-п) (надалі - Перелік №909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

14. При цьому, за змістом примітки 3 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

15. На момент роботи позивача протягом спірних періодів, які не визнаються відповідачем, діяла Постанова Ради Міністрів СРСР "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" від 17.12.1959 №1397, якою був затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Пунктом 1 розділу 2 цього Переліку закріплено, що право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори, які працювали в наступних лікувально-профілактичних закладах, закладах охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичних установах: лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

16. Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

17. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (абзац 2).

18. Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19. Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (637-93-п) (надалі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених у цій справі доказів, протягом 20.06.1974 - 17.05.1976 (01 рік 10 місяців 28 днів) позивач служив в рядах радянської армії на медичних посадах. Зокрема, як вбачається з довідки архівного відділу (на Балтійському флоті) Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 05.05.2016 №20/1050, матрос ОСОБА_1 у даний період працював на посаді фельдшера військової частини 95034 за штатом.

21. Крім того, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач у відповідь на подані ним запити не отримав будь-яких інших документів на підтвердження тієї обставини, що його посада віднесена до посад працівників охорони здоров`я, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, з тих причин, що раніше він перебував на обліку в Первомайському міському військовому комісаріаті, а тому його особова справа залишилася на тимчасово окупованій території. Також, позивачем направлявся повторний запит до архівної установи Російської Федерації з метою уточнення відомостей, наведених у довідці від 05.05.2016 №20/1050, проте відповідь на нього отримана не була.

22. З огляду на це, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про достовірність поданих доказів, врахували також надані позивачем пояснення з приводу того, що він служив фельдшером у лазареті, який обслуговував три військові частини військового гарнізону та вважали доведеною за принципом "поза розумним сумнівом" ту обставину, що з 20.06.1974 по 17.05.1976 (01 рік 10 місяців 28 днів) позивачем працював у закладі охорони здоров`я на посаді, робота на якій дає йому право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.

23. Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне наголосити, що згідно із законодавством, яке визначає перелік закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, тобто, після розпаду СРСР, зокрема, наказів Міністерства оборони України від 20.05.2004 №162 (z0692-04) та від 18.12.2013 №871, на які відповідач посилався у своїх запереченнях на позовну заяву, військові (військово-морські) лазарети віднесені до лікарняних закладів.

24. Тому, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що періоди служби позивача з 20.06.1974 по 17.05.1976 (01 рік 10 місяців 28 днів) в рядах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034 повинен зараховуватись йому до стажу, який надає право на отримання грошової допомоги, передбаченої нормами пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV (1058-15) .

25. Що стосується відмови відповідача у зарахуванні до такого стажу позивача періодів роботи з 27.03.1974 по 05.05.1974 (01 місяць 08 днів) та з 16.12.1980 по 28.06.1982 (01 рік 08 місяців 12 днів), коли останній працював на посадах завідуючого фельдшерсько-акушерським пунктом с. Мануйлове Шахтарської районної лікарні та фельдшером шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк, то суди попередніх інстанцій відхили аргументи відповідача щодо необхідності надати довідки про фактичну зайнятість позивача на роботі протягом цих періодів.

26. Зокрема, відповідач наполягав на тому, що позивач надав до органу Пенсійного фонду України довідки за період його роботи з 02.08.1982 по 27.01.1989 та з 27.01.1989 по 10.03.2015, які містили відомості про перебування позивачем протягом цих періодів роботи у відпустках без збереження заробітної плати, час перебування у яких не був зарахований йому до пільгового страхового стажу. Натомість, відповідач посилався на ненадання позивачем таких довідок за періоди роботи з 27.03.1974 по 05.05.1974 та з 16.12.1980 по 28.06.1982, що унеможливлює, на думку відповідача, зарахування цих періодів до пільгового страхового стажу позивача в цілому.

27. Колегія суддів касаційного суду з цього приводу зазначає, що за статтею 62 Закону №1788-XII та пунктами 1, 2 Порядку підтвердження права на призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється відповідно до записів у трудових книжках працівників, а в разі їх відсутності - іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених у цій справі доказів, трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача протягом спірних періодів на відповідних посадах.

29. Тому, оцінюючи вказані аргументи відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що чинне законодавство не містить жодних прямих застережень щодо покладення на особу, яка звертається за отримання грошової допомоги, обов`язку надавати довідки, яким б підтверджувався той факт, що ця особа не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Враховуючи також особливість ситуації позивача, котрий протягом спірних періодів працював на територіях, які наразі знаходяться в межах тимчасово окупованої території України, вимога відповідача щодо надання цих довідок не могла бути виконана ним з об`єктивних причин.

30. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до необхідності переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій та вирішення питання про достовірність цих доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі касаційного перегляду і прямо суперечить вимогам статті 341 КАС України.

31. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №423/2537/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.