ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2004                                   Справа N 7/353-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого – судді        

суддів                     

розглянувши у відкритому   Свалявської   міжрайонної   державної

судовому засіданні         податкової інспекції

касаційну скаргу

на постанову               Львівського апеляційного

                           господарського суду від 17.02.2004

у справі                   № 7/353-2003

господарського суду        Закарпатської області

за позовом                 Приватного підприємця А-ої Наталії

                           Олександрівни

до                         Свалявської   міжрайонної   державної

                           податкової інспекції

про                        визнання недійсним податкового

                           повідомлення-рішення,

              за участю представників сторін від:

позивача     не з’явились

відповідача  не з’явились

Рішенням   господарського   суду   Закарпатської   області   від

17.12.2003,   яке  залишено  без  змін  постановою   Львівського

апеляційного   господарського   суду   від   17.02.2004,   позов

задоволено.

Не   погоджуючись   з  прийнятими  у  справі  судовими   актами,

Свалявська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України

з  касаційною  скаргою,  в  якій просить  рішення  місцевого  та

постанову    апеляційного   господарських    судів    скасувати,

посилаючись  на  неправильне застосування господарськими  судами

приписів  ст.  15-3  Закону  України “Про  державне  регулювання

виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного  і  плодового,

алкогольних  напоїв  та  тютюнових  виробів”  ( 481/95-ВР  ) (481/95-ВР)
          з

мотивів, які викладені у касаційній скарзі.

Заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши   юридичну   оцінку

обставин  справи та повноту їх встановлення у рішенні  місцевого

та  постанові  апеляційного господарських судів, проаналізувавши

правильність    застосування    господарськими    судами    норм

матеріального  та  процесуального права, колегія  суддів  Вищого

господарського суду України,

                      В С Т А Н О В И Л А :

З   матеріалів   справи  та  обставин  справи   вбачається,   що

Воловецьким   відділенням  Свалявської   МДПІ   було   проведено

перевірку належному позивачу кафе-барі “Шекі” з питань  контролю

за  здійсненням  розрахункових операцій у сфері  готівкового  та

безготівковою  обігу,  про  що  складено  акт   №   001383   від

15.07.2003,   в  якому  зазначено,  що  позивачем  здійснювалася

поштучна реалізація сигарет.

На підставі вищевказаного акту перевірки Воловецьким відділенням

Свалявською  МДПІ  (Воловецьким відділенням) прийнято  податкове

повідомлення-рішення   №  0000282352/0  від   12.09.2003,   яким

відповідно до абзацу 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про  державне

регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим коньячним  і

плодовим,    алкогольними   напоями   та   тютюновим   виробами” 

( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
        ,  до   позивача   застосовано   штраф  у  розмірі 

1 700,00 грн.

Разом  з цим, з’ясовуючи обставини справи, господарськими судами

попередніх  інстанцій  було встановлено, що  в  порушення  вимог

Інструкції   про  порядок  застосування  штрафних   (фінансових)

санкцій  органами  державної податкової  служби  ( z0268-01  ) (z0268-01)
        ,

затвердженої   наказом   ДПА  України   від   17.03.2001 №  110,

зареєстрованої  в  Міністерстві юстиції  України  23.03.2001  за

№  268/5459,  в  акті  перевірки не зафіксовано  факт  поштучної

реалізації  сигарет.  Крім  того, зазначена  вище  обставина  не

підтверджується і наявними матеріалами справи, у зв’язку  з  чим

застосування   до   позивача  штрафних  санкцій   слід   вважати

безпідставним.

Відповідно  до  ст.  33  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За  таких  обставин,  колегія суддів Вищого господарського  суду

України  вважає, що рішення місцевого та постанова  апеляційного

господарських судів прийняті з урахуванням всіх обставин  справи

та відповідають вимогам законодавства, отже підстав для їх зміни

чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1  ч.  1

ст. 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, –

                      П О С Т А Н О В И В :

Касаційну  скаргу  Свалявської міжрайонної державної  податкової

інспекції   від   15.03.2004   №  10-00/2/513/9   залишити   без

задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 17.02.2004 у справі № 7/353-2003 – без змін.