ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
02.06.2004                                   Справа N 7/353-2003
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого – судді        
суддів                     
розглянувши у відкритому   Свалявської   міжрайонної   державної
судовому засіданні         податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову               Львівського апеляційного
                           господарського суду від 17.02.2004
у справі                   № 7/353-2003
господарського суду        Закарпатської області
за позовом                 Приватного підприємця А-ої Наталії
                           Олександрівни
до                         Свалявської   міжрайонної   державної
                           податкової інспекції
про                        визнання недійсним податкового
                           повідомлення-рішення,
 
              за участю представників сторін від:
 
позивача     не з’явились
відповідача  не з’явились
 
Рішенням   господарського   суду   Закарпатської   області   від
17.12.2003,   яке  залишено  без  змін  постановою   Львівського
апеляційного   господарського   суду   від   17.02.2004,   позов
задоволено.
 
Не   погоджуючись   з  прийнятими  у  справі  судовими   актами,
Свалявська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України
з  касаційною  скаргою,  в  якій просить  рішення  місцевого  та
постанову    апеляційного   господарських    судів    скасувати,
посилаючись  на  неправильне застосування господарськими  судами
приписів  ст.  15-3  Закону  України “Про  державне  регулювання
виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного  і  плодового,
алкогольних  напоїв  та  тютюнових  виробів”  ( 481/95-ВР  ) (481/95-ВР)
          з
мотивів, які викладені у касаційній скарзі.
 
Заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши   юридичну   оцінку
обставин  справи та повноту їх встановлення у рішенні  місцевого
та  постанові  апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність    застосування    господарськими    судами    норм
матеріального  та  процесуального права, колегія  суддів  Вищого
господарського суду України,
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
З   матеріалів   справи  та  обставин  справи   вбачається,   що
Воловецьким   відділенням  Свалявської   МДПІ   було   проведено
перевірку належному позивачу кафе-барі “Шекі” з питань  контролю
за  здійсненням  розрахункових операцій у сфері  готівкового  та
безготівковою  обігу,  про  що  складено  акт   №   001383   від
15.07.2003,   в  якому  зазначено,  що  позивачем  здійснювалася
поштучна реалізація сигарет.
 
На підставі вищевказаного акту перевірки Воловецьким відділенням
Свалявською  МДПІ  (Воловецьким відділенням) прийнято  податкове
повідомлення-рішення   №  0000282352/0  від   12.09.2003,   яким
відповідно до абзацу 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про  державне
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим коньячним  і
плодовим,    алкогольними   напоями   та   тютюновим   виробами” 
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
        ,  до   позивача   застосовано   штраф  у  розмірі 
1 700,00 грн.
 
Разом  з цим, з’ясовуючи обставини справи, господарськими судами
попередніх  інстанцій  було встановлено, що  в  порушення  вимог
Інструкції   про  порядок  застосування  штрафних   (фінансових)
санкцій  органами  державної податкової  служби  ( z0268-01  ) (z0268-01)
        ,
затвердженої   наказом   ДПА  України   від   17.03.2001 №  110,
зареєстрованої  в  Міністерстві юстиції  України  23.03.2001  за
№  268/5459,  в  акті  перевірки не зафіксовано  факт  поштучної
реалізації  сигарет.  Крім  того, зазначена  вище  обставина  не
підтверджується і наявними матеріалами справи, у зв’язку  з  чим
застосування   до   позивача  штрафних  санкцій   слід   вважати
безпідставним.
 
Відповідно  до  ст.  33  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
 
За  таких  обставин,  колегія суддів Вищого господарського  суду
України  вважає, що рішення місцевого та постанова  апеляційного
господарських судів прийняті з урахуванням всіх обставин  справи
та відповідають вимогам законодавства, отже підстав для їх зміни
чи скасування не вбачається.
 
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1  ч.  1
ст. 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, –
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Касаційну  скаргу  Свалявської міжрайонної державної  податкової
інспекції   від   15.03.2004   №  10-00/2/513/9   залишити   без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 17.02.2004 у справі № 7/353-2003 – без змін.