ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 20.04.2004                                Справа N Б29/15/116/00
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
 
розглянувши
касаційну скаргу     СДПІ по роботі з великими платниками податків
                     у м. Дніпропетровську
 
на                   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
                     господарського  суду  від 16.12.2003 року  та
                     ухвалу  господарського суду Дніпропетровської
                     області від 14.10.2003 року
 
у справі             № Б29/15/116/00
 
за заявою            ВАТ "XXX"
 
до                   ВАТ "YYY"
 
про                  визнання банкрутом,
 
За участю представників сторін
 
від кредитора А.А.А.  дов. від 19.04.2004р. № 11330\10\08-06\3-14,
Б.Б.Б. дов. від 16.04.2004р. № 11208\10\08-07\1-90
 
від боржника В.В.В. дов. від 23.01.2004р. № 2\04
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Ухвалою господарського    суду   Дніпропетровської   області   від
14.10.2003 року  задоволено  заяву  ліквідатора,  а саме звільнено
активи боржника - ВАТ "YYY" з  податкової  застави  до  припинення
провадження  у  справі  №  Б15\116\00  про банкрутство на підставі
ст.ст.  7,  8 Закону України "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         (далі - Закон) та ст.ст.  1, 12, 22-30 Закону
України  "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року   зазначену  ухвалу  суду  залишено  без  змін,  а
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної  податкової  інспекції
по роботі з великими платниками податків без задоволення.
 
Не погоджуючись  з  ухвалою  місцевого  та постановою апеляційного
судів,  скаржник  звернувся  з  касаційною   скаргою   до   Вищого
господарського  суду  України,  в якій просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2003
року  та  ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
14.10.2003 року,  посилаючись на  неправильне  застосування  судом
норм матеріального права, а саме п. 7.8 ст. 7 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Заслухавши суддю  -  доповідача  та  доводи  представників сторін,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права,  судова колегія вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Як видно  з   матеріалів   справи,   ухвалою   арбітражного   суду
Дніпропетровської  області від 06.10.2000 року за заявою ВАТ "XXX"
порушено провадження по справі № Б15\116\00  про  банкрутство  ВАТ
"YYY"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
 
Ухвалою від  30.11.2000 року арбітражний суд наклав арешт на майно
боржника ВАТ "YYY".
 
Ухвалою господарського    суду   Дніпропетровської   області   від
22.01.2002 року,  у порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності   боржника   або   визнання    його   банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
        ,  введено  процедуру  розпорядження  майном боржника,
призначено    розпорядника  майна  та  зобов'язано кредитора  дати
оголошення  про порушення справи про банкрутство.
 
Постановою господарського  суду  Дніпропетровської   області   від
28.03.2003 року ВАТ "YYY" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну
процедуру по справі строком на один рік, призначено ліквідатора.
 
Ухвалою господарського   суду   Дніпропетровської   області    від
14.10.2003 року задоволено клопотання ліквідатора про звільнення з
податкової   застави   майнових   активів  боржника  -  ВАТ  "YYY"
посилаючись на те,  що податкова застава є  способом  забезпечення
виконання    податкового   зобов'язання,   а   порядок   виконання
зазначеного зобов'язання платником податку,  щодо  якого  порушено
провадження  у  справі  про  банкрутство,  Законом  ( 2181-14 ) (2181-14)
         не
регулюється,  а тому не може бути застосована і податкова  застава
на час провадження у справі про банкрутство.
 
Відповідно до п.  1.17 ст.  1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         податкова застава
визначається, як   спосіб  забезпечення  податкового  зобов'язання
платника податків, не погашеного у строк.
 
Згідно п.  8.1 ст. 8 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
        , активи платника податків,
що  має  податковий  борг.  З  метою  захисту  інтересів бюджетних
споживачів, передаються у податкову заставу.
 
Частиною третьою преамбули до Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
          передбачено,  що
Закон  не  регулює  питання  погашення  податкових зобов'язань або
стягнення податкового боргу з осіб,  на  яких  поширюються  судові
процедури,    визначені    Законом    України   "Про   відновлення
платоспроможності   боржника   або   визнання    його   банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Відповідно до п.  7.8 ст. 7 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         з моменту прийняття
ухвали судом про порушення провадження у  справі  про  банкрутство
платника  податків,  порядок  сплати  податкового зобов'язання або
погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у
заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника  або  визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Враховуючи викладене,  судова колегія вважає, що господарський суд
своєю ухвалою обгрунтовано звільнив активи боржника від податкової
застави,  яку апеляційний суд підставно залишив без змін, виходячи
з того, що виконання податкових зобов'язань, способом забезпечення
яких  була  податкова  застава,  платником  податків,  щодо  якого
порушено провадження у справі про банкрутство, Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
        
не регулюються.
 
Таким чином,  судами  першої та апеляційної інстанції дана належна
оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним  обставинам  у
справі,   доводам  та  запереченням  сторін,  а  висновки  суду  є
законними і обгрунтованими.
 
За таких  обставин   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від 16.12.2003 року та ухвалу господарського
суду Дніпропетровської області від 14.10.2003 року  можна  визнати
як  такими,  що  відповідають  вимогам  закону,  а тому підлягають
залишенню без змін.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  СДПІ  по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську залишити без задоволення.
 
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від
16.12.2003 року  та  ухвалу  господарського суду Дніпропетровської
області від 14.10.2003 року залишити без змін.
 
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді      Бур'янова С.С.
           Грек Б.М.