ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 216/19-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Громадської організації "XXX"
на рішення від 11.11.2003 року господарського суду
Київської області та постанову від
20.01.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 216/19-03
за позовом Київського обласного центру зайнятості
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи А.А.А., Громадської організації "XXX"
про стягнення 7564,62 грн.,
За участю представників сторін
від позивача Б.Б.Б. довір. від 12.01.2004р. № 20,
від відповідачів В.В.В. довір. від 16.04.2004р. № б\н
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2003 року
задоволено позов Київського обласного центру зайнятості Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття (далі - Центр), стягнуто на користь позивача
солідарно з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
А.А.А. (далі - підприємець) та Громадської організації "XXX" (далі
- Громадська організація) 6850,00 грн. заборгованості, 164,62 грн.
пені, 70,15 державного мита та 118,00 грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні
зустрічного позову Громадської організації до Центру про визнання
недійсним договору поруки № 6 від 20.12.2000 року відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.01.2004 року зазначене рішення змінено; пункт 1 та абзац 2 п.2
резолютивної частини викладено в наступній редакції:
"1. Позов Центру до підприємця та Громадської організації про
стягнення 7564,62 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з підприємця та Громадської організації на
користь Центру 6950,00 грн. заборгованості, 164,62 пені."; пункт 2
резолютивної частини рішення доповнено абзацом п'ятим наступного
змісту: "В іншій частині провадження у справі припинити"; в іншій
частині апеляційну скаргу Громадської організації залишити без
задоволення, а рішення без змін.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного
судів, Громадська організація звернулася з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України в якій просить скасувати на
підставі ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) рішення господарського
суду Київської області від 11.11.2003 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.01.2004 року та прийняти
нове рішення про задоволення зустрічного позову і визнати, на
підставі ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсним
з моменту укладання договір поруки № 6 від 20.12.2000 року.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 20.12.2000 року між позивачем та
підприємцем укладено договір № 12 про надання безробітному
безпроцентної позики для зайняття підприємницькою діяльністю,
відповідно до ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
, в сумі 7400,00 грн. на строк з 20.12.2000 року по
19.12.2002 року.
Окрім того, як встановлено судами, між Центром та Громадською
організацією був укладений договір поруки № 6 від 20.12.2000 року,
за яким Громадська організація зобов'язується солідарно
відповідати перед Центром за виконання зобов'язань за договором №
12 від 20.12.2000 року про надання безробітному безпроцентної
позики.
З матеріалів справи видно, що підприємець в зазначений в договорі
термін не повернула Центру кошти, залишивши претензію Центру від
24.12.2000 року без відповіді.
Громадська організація, як встановили суди, також залишила
претензію Центра за № 1567\94 від 24.12.2000 року без відповіді в
порушення ст. 191 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 191 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором поруки
поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати
за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в
частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
Господарські суди на підставі ст. 194 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
вірно
дійшли висновку, що позивачем подано позов в строк, тобто в межах
тримісячного строку для пред'явлення позову до Громадської
організації - поручителя, оскільки строк настання зобов'язання по
договору поруки є 19.12.2002 року, а Центр звернувся до суду з
позовом 26.02.2002 року.
Згідно ст. 194 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
порука припиняється з
припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також
припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання
строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.
Враховуючи викладене та на підставі зазначених норм, господарські
суди підставно дійшли висновку, що договір поруки набрав чинності
з дати списання коштів з рахунку Центра.
Суди на підставі встановлених фактичних обставин справи та
відповідно зі ст. 192 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
правильно дійшли
висновку, щодо наявності солідарної відповідальності підприємця та
Громадської організації перед позивачем як за основним боргом так
і пенею.
Згідно ст. 192 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання
зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як
солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема,
відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за
сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи видно, що за договором поруки Громадська
організація відповідає перед позивачем також за сплату неустойки,
а отже судами обгрунтовано стягнуто солідарно з відповідачів
164,62 грн. пені.
Доводи скаржника, що викладені у касаційній скарзі, суперечать
матеріалам справи та протирічать нормам чинного законодавства
України.
За таких обставин, колегія суддів приходить о висновку, що рішення
від 11.11.2003 року господарського суду Київської області та
постанова від 20.01.2004 року Київського апеляційного
господарського суду відповідають вимогам закону та фактичним
обставинам справи і підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Громадської організації "XXX" залишити без
задоволення.
Рішення від 11.11.2003 року господарського суду Київської області
та постанову від 20.01.2004 року Київського апеляційного
господарського суду залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.