ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.04.2004                                Справа N 32/539
 
Вищий господарський суд України у складі суддів:
 
головуючого                  Овечкіна В.Е.,
суддів:                      Чернова Є.В.
                             Цвігун В.Л.
                 За участю представників сторін:
 
від позивача - Іваніна С.Л., Федорович О.М., Хуторна Т.К.
від відповідача – Музика В.Г.
 
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
 
на постанову                 від 17.12.2003.
 
Київського апеляційного господарського суду
 
у справі                     № 32/539
 
за позовом                   ЗАТ “Інститут ВНДІХІМПРОЕКТ"
 
до                           ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
 
про   визнання недійсним рішення
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2003р. у  справі
№   32/539  (суддя  Хрипун  О.  О.)  позовні  вимоги  задоволені
частково.
 
Визнано  недійсним  податкове повідомлення -  рішення  Державної
податкової  інспекції  у  Дніпровському  районі  м.  Києва   від
25.02.2003р.   №   301701   в  частині  визначення   податкового
зобов'язання  по прибутковому податку з громадян  у  сумі  95790
гри.,  в  іншій частині позову відмовлено; стягнуто з  Державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на  користь
Акціонерного  товариства закритого типу “Інститут ВНДІХІМПРОЕКТ”
101,5 гри. судових витрат.
 
Колегія  суддів Київського апеляційного господарського  суду  (у
складі  Головуючого  судді  Фролової Г.М.,  суддів  Шипки  В.В.,
Полянського  А.Г.), здійснюючи перевірку рішення  в  зв’язку  зі
скаргою відповідача, постановою від 17.12.2003 рішення у  справі
залишила без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
 
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що дивіденди,  які
виплачуються підприємством-емітентом фізичній особі - акціонеру,
оподатковуються відповідно до пп. 7.8.2 та 7.8.7 п.  7.8  ст.  7
вказаного Закону України. Судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено,  що  відповідно до протоколу № 4  від  05.03.2002р.
загальних  зборів  акціонерів  позивача  вирішено  направити  на
виплату дивідендів за 2001р. 229,07 тис. грн., що складає 27, 55
коп.  на  одну  акцію  та провести виплату  дивідендів  протягом
2002р.  Розрахунок  податку на дивіденди позивачем  здійснювався
наступним  чином: 27,55 коп. - 100%; 8,27 коп. - 30% податок  на
дивіденди;   решта   суми  19,28  коп.  -  70%   для   отримання
акціонером.
 
Позивачем   надані   розрахункові   відомості   по   нарахуванню
дивідендів  акціонерам позивача, які містять  поіменний  перелік
акціонерів та інформацію про кількість акцій, які знаходяться  в
їх власності.
 
Відповідно  до  наданих відомостей сума,  яка  підлягає  виплаті
акціонеру, дорівнює результату множення 19,28 коп. на  кількість
акцій,  які  знаходяться  у  власності  цього  акціонера.  Тобто
виплата   дивідендів   акціонерам   позивача   здійснювалась   з
попереднім утриманням податку на дивіденди.
 
Відповідач  з  рішенням  та постановою у  справі  не  згоден,  в
зв’язку  з  чим звернувся з касаційною скаргою, в  якій  просить
згадані  судові  акти  скасувати, в задоволенні  позовних  вимог
відмовити,  оскільки  рішення  та постанова  у  справі  прийняті
внаслідок   неправильного   застосування   чинного   податкового
законодавства.
 
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
 
Як   свідчать  матеріали  справи,  ДПІ  у  Дніпровському  районі
м.   Києва   була  проведена  комплексна  планова  документальна
перевірка    дотримання   вимог   податкового    та    валютного
законодавства   по   Акціонерному  товариству   закритого   типу
“Інститут   ВНДІХІМПРОЕКТ”   за   період   з   01.10.1999р.   по
30.09.2002р.   за   результатами   якої   було   складено    акт
№ 974/23-100-00209651 від 24.02.2003р.
 
На   підставі  вказаного  акту  відповідачем  видане   податкове
повўдомлення  - рішення № 301701 від 25.02.2003р., яким  позивачу
визначене податкове зобов'язання по прибутку податку з  громадян
у  сумі  98755 грн., в тому числі основний платіж - 32878  грн.,
штрафні  санкції  -  65877  грн., в тому  числі  121  грн.  пені
відповідно  до  п.п.  “б” п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону  України  “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та  державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
        , ст. ст. 8, 12, 19
Декрету  Кабінету Міністрів України “Про прибутковий  податок  з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
        .
 
Також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від
26.02.03,  яким  на підставі п.п. “б” п.п. 4.2.2  ст.  4  Закону
України  “Про  порядок погашення зобов'язань платників  податків
перед  бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,
п.п. .5.2.2 п. 5.2, п.п. 5 3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 12.1.5 п. 12.1
ст.  12  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
          позивачу  визначено податкове  зобов'язання  по
податку  на прибуток у сумі 53920 грн., в тому числі 43100  грн.
основного платежу та 10820 грн. штрафних санкцій.
 
Відповідачем   зроблений   висновок  про   порушення   позивачем
ст.  ст.  8,  11,  12  Декрету Кабінету Міністрів  України  “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
        , п. 7.8.2 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        .
Висновок  мотивований  тим,  що перевіркою  встановлена  виплата
дивідендів  акціонерам  підприємства за рахунок  власних  коштів
підприємства  без утримання податку на дивіденди, що  суперечить
п.   7.8  ст.  7  Закону  України  “Про  оподаткування  прибутку
підприємств”   ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        .  В  разі  неоподаткування   сум
дивідендів,  що  нараховуються і виплачуються громадянам  згідно
п.   7.8  ст.  7  Закону  України  “Про  оподаткування  прибутку
підприємств”  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
          зазначені  суми  включаються   до
сукупного оподатковуваного доходу цих громадян згідно ст.ст.  8,
11,  12  Декрету  Кабінету  Міністрів України  “Про  прибутковий
податок  з  громадян”  ( 13-92  ) (13-92)
        .  За  цим  епізодом  позивачу
донараховано прибуткового податку в сумі 31930,07 грн.
 
Ч.  2  п.  7.8.2  Закону  України  “Про  оподаткування  прибутку
підприємств”  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         № 334/94-ВР  від  13.02.1998р.  (із
змінами   і   доповненнями)  зазначено,  що  виплату  дивідендів
підтверджує платіжний документ, кий надається платником  податку
банківській   установі,   що  його  обслуговує,   який   повинен
відображати  суму  дивідендів, що підлягають  виплаті,  а  також
утриману суму податку на дивіденди.
 
Згідно  з  приписами  ч.  2  п. 7.8.2  зазначено,  що  платіжний
документ  є документом, який підтверджує належним чином утриману
суму податку на дивіденди.
 
Крім  того,  якщо сума дивідендів донараховується і виплачується
громадянам   згідно  з  п.  7.8.  ст.  7  Закону  України   “Про
оподаткування  прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
          №  334/94-ВР
від 13.02.1998р. (із змінами і доповненнями) не оподатковується,
то  зазначені  суми  включаються до  сукупного  оподатковуваного
доходу цих громадян згідно ст. 8, ст. 11. ст 12 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
        
№   13-92   від  26.12.92р.  (Із  змінами  і  доповненнями)   та
оподатковуються  прибутковим  податком  на  загальних  підставах
згідно п. 1, п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України  “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
        .
 
Зазначені  обставини  мають  істотне  значення  для  правильного
вирішення  спору,  але  вони не були прийняті  до  уваги  судами
першої та апеляційної інстанцій підчас розгляду справи. Наведені
недоліки можуть бути усунені підчас нового розгляджу справи.
 
Керуючись  положеннями  ст.ст. 80, 108, 111-5,  111-7  –  111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.Касаційну    скаргу   Кіровоградської   митниці   задовольнити
частково.
 
2.  Рішення  Господарського  суду м.  Києва  від  06.10.2003  та
постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
17.12.2003  року у справі 32/539 скасувати, справу направити  на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.