ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 32/344
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2004
у справі Господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "Енергофінанс"
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Ковбич Т.М. - дов. б/н від 01.07.2004
Жураковська Л.А. - дов. б/н від 01.07.2004
від відповідача: Ніколаєв О.С. - дов. N 1074/9/10-107 від
17.03.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2004 частково
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
N 0000022307/0 від 02.06.2004 в частині нарахування ТОВ
"Енергофінанс" податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 187 146,00 грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 93 573,00 грн. В решті частини
позову відмовлено.
Постановою від 13.10.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
15.07.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "Вігро" на момент
укладання та виконання договору N 1710 від 17.10.2002 було
належним чином зареєстровано як платник податку на додану
вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану
вартість. Доказів визнання недійсним чи анулювання вказаного
свідоцтва позивачем суду не надано.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що
судами неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема,
п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Проте зазначену норму права не
можна сприймати лише в тому розумінні, що тільки відсутність
податкової накладної може позбавити платника податків права на
податковий кредит, оскільки в зазначеній нормі права мова йде про
непідтвердження податковими накладними суми податкового кредиту, а
не про формальну відсутність податкової, що є різними за своєю
суттю поняттями.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва N 0000022307/0, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем, податок на
додану вартість у розмірі 281821,50 грн., в т.ч. 18781,00 грн. -
основний платіж та 93940,50 грн. - штрафні санкції.
Господарським судом встановлено, що позивач відповідно до
умов договору N 1710 від 17.10.2002 та специфікації N 1 придбав у
ТОВ "Вігро" товар (алмазний інструмент) загальною вартістю
935 731,67 грн., в тому числі податок на додану вартість -
187 146,33 грн., на суму якого ТОВ "Вігро" виписало позивачу
податкові накладні від 25.10.2002 за NN 67, 68, 69, 70.
Фактичне виконання договору підтверджується актом
приймання-передачі від 18.12.2002 року, податковими накладними від
25.10.2002 за NN 67, 68, 69, 70, 71, виписками банку з особового
рахунку позивача, платіжними дорученнями від 25.10.2002 за NN 158,
159, 160, 161, 162 та сторонами не заперечується.
За результатами здійснення вказаної господарської операції,
позивачем на підставі зазначених податкових накладних було
віднесено до податкового кредиту сплачену на користь ТОВ "Вігро"
суму ПДВ у розмірі 187 146,33 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що піддягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на складання податкових
накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники
податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього
Закону.
Господарським судом також встановлено, що ТОВ "Вігро" на
момент укладення та виконання договору N 1710 від 17.10.2002 року
було належним чином зареєстровано як платник податку на додану
вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану
вартість N 37607993 від 27.09.2002 року. Доказів визнання
недійсним чи анулювання вказаного свідоцтва позивачем до суду не
надано.
Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний надати
покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими
рядками:
- порядковий номер податкової накладної;
- дату виписування податкової накладної;
- назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
- податковий номер платника податку (продавця та покупця);
- місце розташування юридичної особи або місце податкової
адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість
(обсяг, об'єм);
- повну назву отримувача;
- ціну продажу без врахування податку;
- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні;
- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у
двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю,
копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова
накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим
документом.
Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.1997 за N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, податкова накладна
вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж особа,
яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій
присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на
додану вартість.
Податкові накладні від 25.10.2002 за N 67, 68, 69, 70, 71
відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та у відповідності до
п. 5 Порядку заповнення податкової накладної ( z0233-97 ) (z0233-97)
були
складені особою - ТОВ "Вігро", яка зареєстрована як платник
податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний
податковий номер платника податку на додану вартість.
При розгляді справи судами встановлено, що залишок масла
вершкового загальною вартістю 3676,22 грн., який обліковувався на
рахунку 281 "Товари на складі" станом на 01.03.2004 р., був
зіпсований, в зв'язку з чим в подальшому позивачем не був
використаний у господарській діяльності. Зазначений факт позивачем
не заперечується.
Суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності
зазначених висновків відповідача.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються
(виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 13.10.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 32/344 залишити без змін.