ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 31/378
(залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "С" на постанову Вищого
господарського суду України від 28.11.2003 року у справі за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С" до Київської
міської ради, комунального підприємства "КЕ" та товариства з
обмеженою відповідальністю "УБЦ", третя особа: Приватне
підприємство "Г" про визнання недійсним рішення та договору,
встановила:
У липні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "С"
звернулося з позовом до Київської міської ради, комунального
підприємства "КЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "УБЦ"
про визнання недійсним рішення Київської міської ради від
29.05.2003 року за № 507/667 у частині п. 2 Додатку 1а Переліку
підприємств та організацій, яким дозволено надання в оренду
нежилих приміщень у будинках комунальної власності територіальної
громади м. Києва. В подальшому, товариство з обмеженою
відповідальністю "С" збільшило позовні вимоги та просило визнати
недійсним договір оренди від 11.07.2003 року за № 01/0805, який
був укладений на підставі оспорюванного рішення. Позов
обґрунтувався тим, що 01.04.2003 року Київською міською державною
адміністрацією було оголошено конкурс на право оренди нежилих
приміщень, розташованих у будинку № 52-а у м. Києві, переможцем
конкурсу було визнано товариство з обмеженою відповідальністю
"УБЦ" та 29.05.2003 року Київською міською радою було прийнято
рішення за № 507/667 "Про передачу у користування на умовах оренди
нежилих приміщень, opndnbfemm дії договорів оренди, а також
встановлення пільгової оплати та зміни орендних ставок"
( ra0507023-03 ) (ra0507023-03)
. Позивач вважає, що ним були запропоновані
найкращі умови ефективного використання нерухомого майна
комунальної власності територіальної громади м. Києва порівняно з
іншими учасниками вказаного конкурсу, а тому спірне рішення
Київської міської ради слід визнати недійсним. Окрім того, договір
оренди від 11.07.2003 року за № 01/0805 слід також визнати
недійсним, оскільки його було укладено в той час, коли діяла
заборона на вчинення дій по укладанню договорів щодо оренди
нежилих приміщень, розташованих у будинку № 52-а у м. Києві.
Відповідачі та третя особа позов не визнавали, посилаючись на його
безпідставність.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2003 року позов
задоволено з тих мотивів, що пропозиція товариства з обмеженою
відповідальністю "С" була найкращою із запропонованих, а спірний
договір оренди було укладено під час дії ухвали господарського
суду м. Києва від 11.07.2003 року щодо забезпечення позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано та в
позові відмовлено з тих підстав, що висновки господарського суду
першої інстанції щодо невідповідності спірного договору чинному
законодавству та про найбільшу ефективність пропозиції позивача не
відповідають фактичним обставинам справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2003 року
залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих самих
мотивів.
Ухвалою від 4 березня 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "С"
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 28 листопада 2003 року з мотивів
її невідповідності нормам матеріального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Приватне підприємство "Г" не використало наданого законом права на
участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідачів, перевіривши матеріали справи і рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 111-18 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України за результатами
розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення коли суд визнає, що
постанова Вищого господарського суду України ухвалена з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки Вищого
господарського суду України.
Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "С"
залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду
України від 28.11.2003 року у справі № 31 - без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.