ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 30/349
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Н-ського районного молодіжного спортивно-
туристичного клубу "ХХХ"
на постанову від 22.12.2003 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № Х9
за позовом Комунального підприємства по утриманню
житлового господарства Н-ського району
м. Києва "YYY"
до Н-ського районного молодіжного спортивно-
туристичного клубу "XXX"
про виселення
У судовому засіданні взяли участь представники:
відповідача - присутні;
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства
Н-ського району м. Києва "YYY" звернулось до суду з позовом про
виселення Н-ського районного молодіжного спортивно-туристичного
клубу "ХХХ" з нежитлового приміщення загальною площею 78,49 кв.м.,
що розташовано за адресою: м. Київ, вул. С-ня, 99.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між Державним комунальним
підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової
території Н-ського району (правонаступником якого є Комунальне
підприємство по утриманню житлового господарства Н-ського району
м. Києва "YYY", за договором орендодавець) та Н-ським районним
молодіжним спортивно-туристичним клубом "ХХХ" (за договором
орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 49/303
від 01.01.2002 р. , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С-ня,
99, загальною площею 78,49 кв. м. строком до 01.01.2003 року.
08.01.2003 позивач направив на адресу відповідача попередження
вих. № 18-16/11, з повідомленням останнього про те, що дія
договору № 49/33 від 01.01.2002 на оренду приміщення
закінчується01.01.2003, та пропонувало відповідачу в термін до
01.02.2003 укласти новий договір оренди приміщення, або здати його
по акту приймання-передачі представникам Комунального підприємства
по утриманню житлового господарства Н-ського району м. Києва
"YYY".
Крім того, позивач, з дотриманням вимог ст. 17 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, 28.01.2003,
тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії
договору, надіслав на адресу відповідача повторний
лист-попередження № 18-168/11 з повідомленням про те, строк дії
договору закінчився і на новий термін продовжений не буде, а також
запропоновано відповідачу в термін до 01.02.2003 здати приміщення
по акту приймання передачі.
Відповідач вимог звільнити займає нежитлове приміщення не виконав
та не передав його по акту приймання-передачі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2003 року у справі
№36/349 (суддя А.А.А.) позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 року (судді: Г.Г.Г., Д.Д.Д., Е.Е.Е.) рішення у справі
залишене без зміни.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що відповідно до ст. 27
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі
закінчення строку дії договору оренди та відмови від його
продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт
оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Таким чином,
відповідач безпідставно займає спірне приміщення.
Н-ський районний молодіжний спортивно-туристичний клуб "ХХХ" у
поданій касаційній скарзі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.12.2003 року скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового рішення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з та-кого.
Обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій
встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного розгляду
справи і відповідають доказам, які містяться в матеріалах справи.
Так, господарськими судами встановлено, що 01.01.2002 року між
сторонами був укладений договір оренди нежилого приміщення №
49/303, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С-ня, 99,
загальною площею 78,49 кв. м. строком до 01.01.2003 року.
Враховуючи вимоги ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, Комунальне підприємство по
утриманню житлового господарства Н-ського району м. Києва "YYY"
листами від 08.01.2003 року та 28.01.2003 року повідомило
відповідача про закінчення терміну дії договору № 49/303 від
01.01.2002 року та відсутність наміру орендодавця продовжити його
дію на новий термін.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано дійшли висновку, що відповідно до п.2 ст. 26 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір № 49/303 від 01.01.2002 року припинив свою дію, оскільки
позивач в установлений законом місячний строк попередив
відповідача про припинення його дії.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, по закінченню дії
договору № 49/303 від 01.01.2002 року відповідач орендоване
приміщення не звільнив, що стало причиною звернення орендодавця з
позовом про виселення.
З урахуванням наведеного та вимог ст. 265 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої закінчення строку дії
договору оренди тягне за собою обов'язок орендаря повернути
орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди,
висновок господарських судів про задоволення позовних вимог щодо
виселення відповідача з безпідставно займаного приміщення є
обґрунтованим та правомірним.
Доводи скаржника про те, що позивач як орендодавець повинен
погоджувати з органом, уповноваженим управляти майном, тобто з
Н-ською районною державною адміністрацією м. Києва, матеріали
оренди та у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви про
оренду надсилати копії матеріалів органу, уповноваженому управляти
відповідним майном, не беруться судом до уваги, оскільки
виконувати зазначені дії орендодавець повинен у разі продовження
терміну дії договору оренди, а не у разі припинення його дії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2003 року
прийнята при правильному застосовані норми матеріального та
процесуального права, в зв'язку з чим підстав для її скасування не
має.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Н-ського районного молодіжного спортивно -
туристичного клубу "ХХХ" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 року у справі № Х9 залишити без зміни.