ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 29/452в
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ H-ського району м. Маріуполя
на постанову від 02.02.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Донецької області від
11.12.2003 року
у справі № 29/452
за позовом ТОВ "XXX"
до ДПІ H-ського району м. Маріуполя
про визнання суми податкового зобов'язання,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2003 року
(суддя Гаврищук Т.Г.) у позові відмовлено, з посиланням на те, що
позивач не надав суду доказів наявності підстав для застосування
при проведенні перевірки непрямих методів визначення податкових
зобов'язань відповідача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
02.02.2004 року зазначене рішення суду залишено без змін, а
апеляційна скарга позивача без задоволення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати постанову від 02.02.2004
року Донецького апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Донецької області від 11.12.2003 року та
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки судами
неправильно застосовані норми Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон).
Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи,
правильність застосування судами норм матеріального і
процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у
H-ському районі м. Маріуполя у період з 29.04.2003 року по
06.06.2003 року згідно п. 2 Указу Президента України від
23.07.1998 року № 817\98-ВР "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
проведена документальна
перевірка дотримання податкового законодавства ТОВ "XXX" за період
01.01.2000 року по 31.12.2002 року, з використанням непрямих
методів визначення податкових зобов'язань, за результатами якої
складений акт перевірки № 413\23-111\20392692 від 06.06.2003 року.
На підставі зазначеного акту перевірки, начальником ДПІ у H-ському
районі м. Маріуполя прийняті податкові повідомлення рішення від
09.06.2003 року № 0000562340\0, яким ТОВ "XXX" визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток 983500,00 грн., у тому числі
основний платіж у сумі 491000,00 грн., штрафні санкції у сумі
492500,00 грн.; № 0000572340\0, яким визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 474043,00 грн., у
тому числі основний платіж у сумі 285315,00 грн., штрафні санкції
у сумі 188728 та від 10.06.2003 року № 0000891740\0, яким
визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян
у сумі 49,65 грн., у тому числі основний платіж у сумі 16,55 грн.,
штрафні санкції у сумі 33,10 грн.
Приймаючи рішення та постанову про відмову в задоволенні позовних
вимог попердні судові інстанції не врахували, що у відповідності
до вимог п.п. 19.3.6, п. 19.3 ст. 19 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
до 1 січня
2005 року діє правило, за яким, якщо платник податків
відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане
податковим органом з використанням непрямого методу, податковий
орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої
суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того,
що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на
податковий орган.
Порядок і підстави визначення податкового зобов'язання за
непрямими методами передбачені п. 4.3 ст. 4 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового
зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту
4.2.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з не
встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою
витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб,
які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших
елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку
податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору
(обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для
застосування непрямих методів є відсутність окремих документів
обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення
об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими
документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або
інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх
документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Як вказано в п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
методика
визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами
затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням
центрального податкового органу, погодженим з державним органом,
уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є
загальною для всіх платників податків.
У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 697 від
27.05.2002 року "Про затвердження Методики визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами" ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
(далі
- Методика).
Також, оцінюючи зібрані докази по справі судові інстанції не взяли
до уваги, що згідно Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
та Методиці ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
визначено чотири правові підстави застосування непрямих методів.
Перші три грунтуються на факті неподання платником податків
декларації (п."а" п.п. 4.2.2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
) і пов'язані: з не
встановленням його фактичного місцезнаходження; з ухиленням від
надання відомостей, передбачених законодавством; з неведенням
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів.
Четверта підстава може бути за умови, якщо платник податків подає
декларацію, але в ході документальної перевірки не підтверджує
документами обліку розрахунки, наведені в декларації, але
відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд не надав вказаним
вимогам правової оцінки.
Крім того не враховано вимоги п. 2.1 "Положення про документальне
забезпечення записів в бухгалтерському обліку" ( z0168-95 ) (z0168-95)
,
затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від
05.06.95р. (далі - Положення), про те, що первинний документ - це
письмове свідоцтво, що підтверджує господарську операцію.
Господарські операції, у відповідності до п.п. 2.1 п. 2 Положення
( z0168-95 ) (z0168-95)
, це факти підприємницької та іншої діяльності, що
впливають на стан майна, капіталу зобов'язань та фінансових
результатів. У відповідності до п. 2.4 зазначеного Положення
( z0168-95 ) (z0168-95)
первинні документи для надання їм доказовості та
юридичної сили повинні мати всі обов'язкові реквізити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, також приймає
до уваги, що згідно п. 8 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
метод
економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності
різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та
інші), які характеризують господарську діяльність платника
податків, і застосовується для оцінки таких елементів податкової
бази, обсягів виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг),
які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих
потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів,
електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення,
чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та
інших елементів витрат виробництва і реалізації товарів (робіт,
послуг) тощо, але цим обставинам також не дана правова оцінка.
Окрім того, згідно п. 9 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697 та
п. 8.1 Методичних рекомендацій визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами ( v0312225-02 ) (v0312225-02)
, затверджених
наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002
року № 213, результати перевірки, здійсненої з метою визначення
сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються
актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про
застосування непрямих методів.
Відповідно до п. 5 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами, рішення про
застосування непрямих методів визначення сум податкових
зобов'язань приймається керівником органу державної податкової
служби.
Проте, як видно з матеріалів справи, вказаним обставинам також не
було дано належної правової оцінки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого та
постанову апеляційного господарського судів прийнято
необгрунтовано без врахування вимог діючого законодавства, а тому
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ H-ського району м. Маріуполя задовольнити
частково.
Постанову від 02.02.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Донецької
області від 11.12.2003 року скасувати.
Справу передати до господарського суду Донецької області на новий
розгляд.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.