ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 28/156а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянув Волноваської об'єднаної державної податкової
касаційну інспекції Донецької області
скаргу
на постанову від 25.12.2003
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 28/156а
господарського суду Донецької області
за позовом сільського фермерського господарства "Ю" м.
Волноваха
до Волноваської об'єднаної державної податкової
інспекції Донецької області
про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В червні 2003 року селянське фермерське господарство "Ю"
пред'явило в суді позов до Волноваської об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 0000142650/0 від 22.05.2003 та № 0000232342/0
від 26.05.2003.
В липні 2003 року позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати
недійсним повністю податкове повідомлення-рішення № 0000142650/0
від 22.05.2003, а податкове повідомлення-рішення № 0000232342/0
від 26.05.2003 визнати недійсним у частині визнання податкового
зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 80074,67 грн. та
штрафних санкцій в сумі 80074,67 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.09.2003
позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000142680/0
від 22.05.2003 Волноваської об'єднаної державної податкової
інспекції.
Податкове повідомлення-рішення № 0000232342/0 від 26.05.2003 цієї
ж податкової інспекції визнано недійсним в частині визначеного
податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі
78533,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 78533,00 грн.
В решті позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
25.12.2003 рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі Волноваська об'єднана державна податкова
інспекція просить рішення господарського суду та постанову
апеляційного господарського суду скасувати та постановити нове
рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення ст. ст.
124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст.
7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
ст. ст. 18, 30 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2, Закону
України про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим податком
є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України; продаж товарів (робіт, послуг)
здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим
нарахуванням ПДВ; особа-продавець, яка зареєстрована як платник
ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому
податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній
суми ПДВ до податкового кредиту.
Тому вирішуючи даний спір суди зобов'язані були з'ясувати, чи мало
ТОВ "ОТ" складати і видавати позивачу податкову накладну і, якщо
мало, то чи була вона видана у встановленому порядку.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили і це
підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "ОТ" зареєстровано в
2002 році на підставних осіб, які господарською діяльністю не
займалися, за юридичною адресою ТОВ "ОТ" не знаходиться, договір
на оренду приміщення за юридичною адресою укладено з фірмою "МД",
яка визнана фіктивною, а установчі документи - недійсними.
Рішенням місцевого суду Калінінського району м. Донецька від
31.10.2002 були визнані недійсними установчі документи та
свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ОТ" з
03.10.2002 року; на підставі договору купівлі-продажу від
27.10.2002 № 4 були видані податкові накладні № 7 від 27.11.2002
та № 4 від 30.10.2002 та накладні № 4 та 7 на передачу соняшника.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту
7.3 статті 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця,
яким вважається:
а) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку,
а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у
банківській установі, що обслуговує платника податку.
Ця подія не могла статися, бо позивач за соняшник не розрахувався;
б) дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Наявність накладних на передачу товарів за договором купівлі-
продажу від 27.10.2002 не є безперечними доказами того, що
соняшник був фактично відвантажений позивачу.
Ці обставини судами не досліджувалися, а тому встановлення
вказаного факту має суттєве значення для правильного вирішення
спору.
З акту перевірки дотримання законодавства селянсько-фермерського
господарства "Ю" при взаємодії з фіктивною фірмою ТОВ "ОТ" за
період з 01.01.2001 по 01.01.2003 вбачається, що згідно
бухгалтерському обліку у нього станом на 01.05.2003 значиться
кредиторська заборгованість перед ТОВ "ОТ" у розмірі 1908852,00
грн.
Судові інстанції цій обставині оцінки не дали, хоча вона має
значення для формування податкового кредиту позивача.
З огляду на викладене не можна погодитись з висновком суду про
обґрунтованість позовних вимог СФГ "Ю" щодо визнання недійсним
податкового повідомлення № 0000142650/0 від 22.05.2003, а тому
постановлені судові рішення підлягають скасуванню в цій частині.
Що стосується визнання судом недійсним податкового
повідомленнярішення № 0000232342/0 від 26.05.2003 в частині
визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість
в сумі 78533,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 78533,00 грн., то
цей висновок суду ґрунтується на обставинах справи які були
встановлені відповідно до ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також з урахуванням вимог п. п.
7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. А тому Вищий господарський суд України вважає, що
судові рішення в цій частині є законними і обґрунтованими, а
доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової
інспекції Донецької області задовольнити частково.
Постанову від 25.12.2003 Донецького апеляційного господарського
суду змінити і викласти в наступній редакції:
Рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2003
скасувати в частині визнання недійсним податкового
повідомленнярішення Волноваської об'єднаної державної податкової
інспекції № 0000142650/0 від 22.05.2003 та судових витрат і в цій
частині справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції. В решті рішення залишити без змін.