ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 25/8
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"ХХХ", м. Н-ськ (далі - ЗАТ "ХХХ")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2004
зі справи № 25/8
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Н-ську
(далі - Інспекція)
до ЗАТ "ХХХ"
про стягнення 9257, 25 грн.
та зустрічним позовом ЗАТ "ХХХ"
до Інспекції
про визнання недійсними рішень від 22.10.2002 № 165 та від
25.10.2002 №170.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Інспекції: А.А.А., Б.Б.Б.,
ЗАТ "ХХХ": В.В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2003 (суддя Хрипун
О.О.) первісний позов задоволено: з ЗАТ "ХХХ" стягнуто 9257,25
грн. економічних санкцій та судові витрати. У задоволенні
зустрічного позову в частині визнання недійсним рішення Інспекції
від 25.10.2002 № 170 відмовлено. В іншій частині зустрічного
позову провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що коефіцієнт, який враховує загальну
площу гуртожитку, обчислений Інспекцією як співвідношення
загальної площі до житлової площі, відповідає вимогам пунктів 2, 3
розпорядження Київської міської державної адміністрації від
26.09.2000 № 1727 "Про встановлення граничних розмірів плати за
проживання в гуртожитках громадян" ( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
(далі -
Розпорядження КМДА). Відповідачем за первісним позовом завищено
коефіцієнт, який враховує загальну площу, що стало підставою для
застосування Інспекцією до ЗАТ "ХХХ" економічних санкцій
відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування
економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного
контролю за цінами ( z1047-01 ) (z1047-01)
, затвердженої наказом Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції України,
Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за №
1047/6238.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2004 (суддя Зленін В.О. - головуючий, судді Коршун Н.М.,
Авдєєва П.В.) назване рішення змінено: первісний та зустрічний
позови задоволено частково - з ЗАТ "ХХХ" стягнуто 4901, 99 грн.
економічних санкцій і частково визнано недійсним рішення
Інспекції. В решті вимог за первісним та зустрічним позовами
відмовлено. Постанову мотивовано тим, що місцевим господарським
судом невірно визначено розмір економічних санкцій нарахованих
Інспекцією відповідачеві за первісним позовом. Відповідачем
необґрунтовано нарахована мешканцям гуртожитків плата за
проживання у гуртожитку в сумі 9257,25 грн. Проте фактично ЗАТ
"ХХХ" було отримано лише 4901,99 грн. виручки, на яку і мають бути
застосовані економічні санкції.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
"ХХХ" просить:
- скасувати постанову апеляційної інстанції в частині стягнення з
ЗАТ "ХХХ" економічних санкцій в сумі 4901,99 грн., державного мита
в сумі 43,55 та 62,54 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, а також в частині відмови в
задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним рішення
Інспекції від 25.10.2002 № 170;
- визнати недійсним рішення Інспекції від 25.10.2002 № 170 про
застосування економічних санкцій на суму 9257,25 грн., відмовити
Інспекції в задоволенні первісного позову про стягнення з ЗАТ
"ХХХ" економічних санкцій в сумі 9257, 25 грн.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що: в Розпорядженні КМДА
( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
не передбачено можливості зменшення показників
загальної площі на кімнати "блочного типу" та кімнату коменданта;
скаржник не отримував необґрунтованої виручки, оскільки оплату за
проживання громадян, що працюють на інших підприємствах, ЗАТ "ХХХ"
отримувало безпосередньо від цих підприємств.
Інспекція у відзиві на касаційну скаргу підтримує викладене у
постанові суду апеляційної інстанції.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- на балансі ЗАТ "ХХХ" знаходяться два гуртожитки, розташовані за
адресами: м. Н-ськ, вул. Г-ня, 88 та вул. Г-ня, 99;
- Інспекцією проведено перевірку ЗАТ "ХХХ" з питань дотримання
дисципліни цін, про що складено акт перевірки від 30.09.2002 №
000409;
- в названому акті зазначено, що на порушення Розпорядження КМДА
( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
у розрахунку плати за користування житловою
площею та плати за опалення відповідачем за первісним позовом
завищено загальну плату в результаті невірно встановленого
коефіцієнта, що враховує загальну площу;
- Інспекцією в розрахунках до загальної площі не було включено
площу двох окремих блоків, розташованих у гуртожитках;
- ЗАТ "ХХХ" до загальної площі приміщень гуртожитків включено
площу двох блоків, внаслідок чого коефіцієнт, який застосовувався
акціонерним товариством у визначенні розміру плати за проживання,
є вищим за той, що було визначено Інспекцією під час перевірки;
- у визначенні вартості комунальних послуг, за висновками позивача
за первісним позовом, відповідачем було невірно визначено
(завищено) вартість плати за проживання в гуртожитку, внаслідок
чого необґрунтовано нараховано 9257,25 грн. виручки;
- фактично ЗАТ "ХХХ" було отримано лише 4901, 99 грн.
необґрунтовано нарахованої виручки;
- актом перевірки від 30.09.2002 № 000409 встановлено, що в
результаті завищення плати за користування житловою площею та
плати за опалення, загальна сума додатково отриманої відповідачем
виручки, склала 9257,25 грн.;
- Інспекцією прийнято рішення від 22.10.2002 № 165 про стягнення з
ЗАТ "ХХХ" в доход державного бюджету 9257,25 грн. та 18514,5 грн.
штрафу;
- рішення Інспекції від 22.10.2002 № 165 було відкликано (лист
Інспекції від 28.10.2002 № 152-07/700 та копія поштового
повідомлення про його вручення ЗАТ "ХХХ" від 06.11.2002);
- 25.10.2002 Інспекцією прийнято рішення № 170, згідно з яким із
ЗАТ "ХХХ" в доход державного бюджету має бути стягнуто 9257,25
грн.
Причиною спору за первісним позовом, на думку Інспекції, стало
неправильне визначення (завищення) ЗАТ "ХХХ" вартості плати за
проживання у гуртожитку, внаслідок чого останнім необґрунтовано
отримано 9257,25 грн. виручки.
Підставою подання зустрічного позову стало, на думку ЗАТ "ХХХ",
перевищення наданих законодавством позивачеві повноважень,
відсутність передбачених Законом України "Про ціни та
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
підстав для застосування до підприємства
фінансових (штрафних) санкцій.
Зважаючи на встановлені попередніми судовим інстанціями обставини
справи, а саме відкликання Інспекцією свого рішення від 22.10.2002
№ 165, Вищий господарський суд України вважає правильним висновок
місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду
про припинення провадження у справі в частині зустрічної позовної
вимоги про визнання недійсним рішення Інспекції від 22.10.2002 №
165 у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від
25.12.96 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої
влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін
(тарифів)" ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації встановлюють, зокрема, граничні розміри плати за
проживання у гуртожитках громадян.
На виконання зазначеної постанови Київською міською державною
адміністрацією прийнято Розпорядження від 26.09.2000 № 1727 "Про
встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках
громадян" ( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
.
Пунктами 2, 3 названого розпорядження ( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
передбачено, що громадяни, які проживають в окремих кімнатах
гуртожитків, здійснюють плату за користування житловою площею за 1
кв.м. з ПДВ 0,40 грн. для гуртожитків, необладнаних ліфтами. Плата
за користування житловою площею збільшується на коефіцієнт, що
враховує загальну площу. До загальної площі відноситься площа
кухонь спільного користування, душові кімнати, кімнати для прання
та сушіння білизни, санвузли. В гуртожитках блочного типу до
загальної площі відноситься площа коридору, що знаходиться в межах
блоку.
Із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи
вбачається, що Інспекцією правильно розраховано коефіцієнт, що
враховує загальну площу.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками
місцевого та апеляційного господарських судів про те, що не
відповідають чинному законодавству твердження ЗАТ "ХХХ" про
необґрунтований висновок Інспекцією щодо завищення плати за
проживання в гуртожитках осіб, що не є працівниками підприємства,
оскільки в Розпорядженні КМДА ( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
визначено, що у
разі, коли громадяни проживають в гуртожитку організації
(підприємства), а працюють в іншій, оплата за проживання в
гуртожитку проводиться ними в порядку, передбаченому пунктом 16
( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
, тобто за тарифами, встановленими Київською
міською державною адміністрацією.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
та пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування
економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного
контролю за цінами ( z1047-01 ) (z1047-01)
підставою для застосування
економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є
одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в
результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється,
порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які
регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог
законодавства.
Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98
( 727/98 ) (727/98)
, постановами Правління Національного Банку України від
19.02.2001 № 69 ( z0216-01 ) (z0216-01)
, від 19.02.2002 № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької
діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення
операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Зважаючи на викладене, апеляційним господарським судом зроблено
вірний висновок про те, що первісний позов підлягає частковому
задоволенню в частині стягнення з ЗАТ "ХХХ" 4901,99 грн.
економічних санкцій, оскільки підприємство фактично отримало саме
таку суму необґрунтовано нарахованої виручки. Правильним є й
висновок про те, що в іншій частині задоволення первісного позову
слід відмовити.
З огляду на ці обставини апеляційним судом вірно частково
задоволено зустрічний позов та визнано недійсним рішення Інспекції
в частині застосування санкцій у сумі 4355,26 грн.
З урахуванням наведеного постанова Київського апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 з цієї справи підлягає
залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги закритого акціонерного
товариства "ХХХ" відмовити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2004 зі справи № 25/8 залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь