ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 24/2042
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Одеси
на ухвалу господарського суду Одеської області від
18.12.2003 року та постанову від 10.02.2004 року
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 24/2042
за заявою ДПІ у H-ському районі м. Одеси
до ПП Компанія "XXX"
про визнання банкрутом,
За участю представників сторін
від заявника А.А.А. довір. від 29.03.2004 р. № 114\9\10-0116,
від боржника не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду від 18.12.2003 року (суддя Оборотова
О.Ю.) повернуто без розгляду заяву про порушення провадження у
справі про банкрутство на підставі ст. 9 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року зазначену ухвалу суду залишено без змін, а
апеляційну скаргу заявника без задоволення, посилаючись на ст.ст.
6, 9 та ч. 11 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова інспекція
у H-ському районі м. Одеси звернулася з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України в якій просить скасувати ухвалу
господарського суду Одеської області від 18.12.2003 року та
постанову від 10.02.2004 року Одеського апеляційного
господарського суд, а справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на неправильне
застосування судами ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника заявника,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, на підставі ст. ст. 7, 12, 52 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, ДПІ у H-ському районі м. Одеси звернулася до
господарського суду із заявою про порушення провадження у справі
про банкрутство ПП компанія "XXX", посилаючись на наявність
непогашеної станом на 14.10.2003 року заборгованості перед
бюджетом на суму 227304,00 грн. В додатку до заяви вказано 12
документів в підтвердження неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, у разі, якщо громадянин -
підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної
особи відсутні за її місцезнаходженням, або уразі ненадання
боржником протягом року до органів державної податкової служби
згідно із законодавством податкових декларацій, документів
бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що
свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника,
заява порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може
бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до
боржника та строку виконання зобов'язань.
З матеріалів справи видно, що ініціюючий кредитор надав документи,
у відповідності зі ст.ст. 7, 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, про
неплатоспроможність боржника, наявність заборгованості перед
бюджетом та вжиття заходів щодо її отримання, а саме податкові
вимоги, що направлялися боржнику; платіжна вимога № 109 на суму
боргу, що направлялася до установи банку та інші листи, довідки,
запити стосовно платоспроможності боржника.
Господарські суди не дали належної оцінки зазначеним матеріалам
справи та фактичним обставинам справи.
Окрім того, господарський суд при винесенні ухвали про повернення
заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без
розгляду, а апеляційний суд постанови якою залишив її без змін,
посилаються тільки на ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, яка передбачає
обов'язок кредитора при поданні заяви про порушення справи про
банкрутство надіслати боржнику копію заяви та доданих до неї
документів, у т.ч. й відсутніх.
Судова колегія вважає, що при розгляді справи про банкрутство
відсутнього боржника, ст.7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
застосовується з
урахуванням ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому не має необхідності
надавати суду докази про вжиття заходів, передбачених зазначеною
статтею.
З огляду на викладене, господарські суди не застосували норми
матеріального права, а саме ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не дана
належна оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
суду протирічать чинному законодавству України.
За таких обставин ухвалу господарського суду Одеської області від
18.12.2003 року та постанову від 10.02.2004 року Одеського
апеляційного господарського суду не можна визнати як такими, що
відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому
підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд по суті до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, належним
чином дослідити матеріали та фактичні обставини справи; дати
оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін
і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити
законне та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Одеси задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2003 року та
постанову від 10.02.2004 року Одеського апеляційного
господарського суду скасувати.
Справу передати до господарського суду Одеської області на розгляд
по суті.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.