ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 23/597
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк (головуюча),
суддів: М.Остапенка, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"ХХХ"
на постанову від 24.11.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 23/597
за позовом ТОВ "ХХХ"
до ТОВ "YYY"
про стягнення 1 510,51 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача А.А.А. (дов. від 28.08.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ХХХ" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "YYY"
1510,51 грн. основного боргу, 3837,60 грн. витрат на юридичну
допомогу та представницькі послуги, 51,00 грн. витрат по сплаті
держмита та 118,00 грн. витрат по інформаційно-технічному
забезпеченню.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25 січня 2002 року між
Товариством з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (продавець) та
Товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" (покупець) було
укладено договір № 21/05/02.
Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що продавець
зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти
та оплатити товар медичного призначення.
Згідно видаткових накладних, які залучені до матеріалів справи,
позивач передав відповідачу товар на загальну суму 7866,15 грн.
За згодою з продавцем та при наявності достатньої кількості товару
на складі покупець може взяти товар з відстрочкою платежу до 30
календарних днів (пункт 4.1.3 договору).
За отриманий товар відповідач розрахувався частково сплативши
3 738,47 грн.
20.09.2002 позивач направив на адресу ТОВ "YYY" претензію № 101 з
вимогою про повернення заборгованість у розмірі 4127,68 грн.
Відповідачем було сплачено 2 137,31 грн. та повернуто позивачу
частину товару на суму 479,86 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед ТОВ "ХХХ" становить
1510,51 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо погашення
суми заборгованості позивач уклав 13 листопада 2002 року з
Товариством з обмеженою відповідальністю "QQQ" договір № 7.
Відповідно до умов цього договору "Повірений" (ТОВ "QQQ") бере на
себе зобов'язання діяти виключно в інтересах "Довірителя" (ТОВ
"XXX"), виконувати його доручення, надавати юридичні,
консалтингові, консультаційні, інформаційні та інші послуги.
15 травня 2003 року між ТОВ "XXX" та ТОВ "QQQ" було підписано
доручення.
Відповідно до пункту 1 цього доручення "Повірений" зобов'язався
представляти інтереси "Довірителя" в господарському суді, органах
державної влади та у взаємовідносинах з третіми особами з приводу
стягнення з ТОВ "YYY" боргу в сумі 1510,51 грн.
За здійснення вказаних дій довіритель зобов'язався сплатити
повіреному винагороду у сумі 3837,60 грн.
Тому, позивач просить стягнути з відповідача також витрати на
оплату правової допомоги ТОВ "QQQ" по спору між сторонами у сумі
3837,60 грн. відповідно до ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2003 у справі №
23/597 (суддя А. Демидова) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" 1510,51 грн.
основного боргу, 51 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн.
витрат по інформаційно-технічному забезпеченню.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач всупереч прийнятим на
себе зобов'язанням за договором поставлену продукцію частково не
оплатив, чим спричинив позивачу збитки.
В частині стягнення вартості правової допомоги відповідно до ст.
44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в розмірі 3837,60 грн., позивні
вимоги судом відхилені, оскільки позивачем не надано доказів, що
правова допомога, пов'язана з судовим розглядом спору, надана
позивачеві адвокатом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.11.2003 року (судді: Кривда Д.С., Рябуха В.І., Гольцова Л.А.)
рішення у справі залишене без зміни з тих же підстав.
ТОВ "XXX" у поданій касаційній скарзі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 24.11.2003 року скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за
участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому
випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги
надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими
документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи юридичних осіб в господарському
суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм
законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження
яких визначені законодавством або установчими документами, подають
господарському суду документи, що посвідчують їх посадове
становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи,
повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають сплаті за
послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. Дія вказаного закону
поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
, яка зазначає, що адвокатом
може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж
роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше
двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про
право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу
адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в якості судових
витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише
адвокатам, а не будь-яким представником.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при
задоволенні позову покладаються на відповідача. Як вбачається з
тексту договору № 7 від 13.11.02 (а.с. 26) між ТОВ "XXX" та ТОВ
"QQQ" укладено договір про надання юридичної допомоги. Тобто,
оскільки в даному випадку юридична допомога надавалася не
адвокатом чи адвокатським бюро, то за своєю природою ці витрати
позивача відносяться до збитків і відшкодовуються у загальному
порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2003 року
прийнята при правильному застосовані норми матеріального та
процесуального права, в зв'язку з чим підстав для її скасування не
має.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.11.2003 року у справі № 23/597 залишити без зміни.
Судді: Є.Борденюк
М.Остапенко
В.Харченко