ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 20-3/055
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянув касаційну товариство з обмеженою відповідальністю "У",
скаргу м. Севастополь
на постанову від 12.06.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 20-3/055
господарського суду м. Севастополя
за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "У",
м. Севастополь
до Державної податкової інспекції в Ленінському
районі м. Севастополя
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "У"
пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції в
Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 27.01.03 № 125/26-2 яким
визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в
сумі 154638,84 грн. та штрафним санкціям в сумі 39092,80 грн., а
всього на суму 193731,64 грн.
Зазначало, що порушень податкового законодавства ним допущено не
було, оскільки правомірно віднесено суми ПДВ до податкового
кредиту на підставі податкових накладних, виданих продавцями у
встановленому законом порядку.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.04.2003 позов
задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському
районі м. Севастополя № 125/26-2 від 27.01.2003 про визначення ТОВ
"У" суми податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 193731,64 грн.,
в тому числі основного платежу в сумі 154638,84 грн. та штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 39092,80 грн.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що позивачем
виконані угоди з особами які згідно п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7
Закону України мають право на донарахування податку та складання
податкових накладних. Отже позивач підставно включив суми ПДВ по
податковим накладним ПП "У" та ПП "ДЕ" до податкового кредиту.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.06.2003 рішення скасовано. В позові ТОВ "У" до ДПІ в
Ленінському районі м. Севастополя відмовлено.
Скасовуючи рішення і відмовляючи в позові апеляційний
господарський суд виходив з того, що угоди, укладені позивачем з
ПП "ДЕ" та ПП "У" з боку останніх укладені не повноважними
особами. Цей факт підтверджується рішеннями господарського суду м.
Севастополя, що набрали чинності, якими визнані недійсними
договори укладені позивачем з зазначеними приватними
підприємствами на поставку лома та кольорових металів, та
рішеннями міських судів про визнання недійсними свідоцтв платників
ПДВ з моменту їх видачі.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "У"
просить постанову апеляційного господарського суду скасувати а
рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на
порушення п. п. 7.2.4 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту
встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складення податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи ТОВ "У" з
листопада 2001 року по вересень 2002 року придбавало лом та
кольорові метали у ПП "У" та ПП "ДЕ", у зв'язку з чим позивачем до
податкового кредиту включена сума 154638,84 грн. на підставі
податкових накладних складених ПП "У" та ПП "ДЕ".
Рішенням Ленінського місцевого суду м. Донецька від 22.07.2002
визнано недійсним державну реєстрацію ПП "У" від 08.08.2001, а
також реєстрацію в якості платника податку на додану вартість з
14.08.2001.
Рішенням місцевого суду Куйбишевського району м. Донецьку від
26.07.2002 визнано недійсним державну реєстрацію ПП "ДЕ" від
09.07.2002, а також реєстрацію в якості платника податку на додану
вартість від 15.07.2002.
Даними рішеннями судів загальної юрисдикції встановлено, що
державна реєстрація приватних підприємств здійснена на підставну
особу.
Таким чином, апеляційним господарським судом зроблений правильний
висновок про те, що податкові накладні, складені ПП "ДЕ" та ПП
"У", видані особами, реєстрацію яких як суб'єктів підприємницької
діяльності і платників податку на додану вартість визнані
недійсними, що не дає право покупцю ТОВ "У" відносити вказані в
них суми ПДВ до податкового кредиту.
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі
коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього Закону такий
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти
відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата,
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання
таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
ТОВ "У" донараховано податкове зобов'язання з ПДВ обґрунтовано, а
тому, підставно застосовані фінансові санкції.
Крім того, рішеннями господарського суду м. Севастополя від
06.05.2003 та 17.04.2003, які вступили в законну силу, визнані
недійсними договори на поставку лому та кольорових металів,
укладених позивачем з ПП "У" та ПП "ДЕ", а також стягнуто з
позивача в доход держави отриманні по цим угодам кошти.
Як вбачається з додатків, приєднаних до касаційної скарги, дані
рішення господарського суду набрали законної сили та знаходиться
на стадії виконання, що підтверджується наказами господарського
суду м. Севастополя та постановами про відкриття виконавчого
провадження.
Враховуючи викладене, доводи товариства з обмеженою
відповідальністю "У" про неправильне застосування норм
матеріального права не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "У", м.
Севастополь залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.06.2003
у справі № 20-3/055 без змін.