ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 19/500пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну ФДМ України, м. Київ
скаргу
на рішення від 10.12.03 господарського суду Донецької
області
у справі № 19/500пд господарського суду Донецької
області
за позовом ФДМ України, м. Київ
до ТзОВ “Торгово-промислова компанія
“Укрвуглемаш”, м. Донецьк
3-ті особи: - ТзОВ “Завод “Палмаш”, м. Павлоград
- ТзОВ “Інкомсток”, м. Дніпропетровськ
про розірвання договору купівлі-продажу пакету акцій від
30.07.02 № КПП-373; зобов’язання відповідача повернути об’єкт
купівлі-продажу у власність держави в особі позивача; зобов’язання
реєстратора власників акцій ВАТ “Завод “Палмаш” внести зміни до
реєстру в частині реєстрації права власності на пакет акцій
відповідача в розмірі 25% статутного фонду ВАТ “Завод “Палмаш” за
державою в особі позивача
У справі взяли участь представники
позивача: Гудзь В.В., довір. № 5 від 09.01.04
відповідача: Білик А.М. довір. № 69 від 04.01.03
- ТзОВ “Завод “Палмаш”-
- ТзОВ “Інкомсток”-
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2003
Фонду держмайна м. Києва у задоволенні позову до ТОВ
“Торгово-промислова компанія “Укрвуглемаш” м. Донецьк про
розірвання договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ “Завод
“Палмаш” від 30.07.2002 № КПП-373, укладеного між позивачем та
відповідачем; зобов’язання відповідача повернути об’єкт договору
купівлі-продажу, а саме пакет акцій ВАТ “Завод “Палмаш” в
розмірі 25% статутного фонду у власність держави в особі
позивача; зобов’язання реєстратора власників акцій ВАТ “Завод
“Палмаш” внести зміни до реєстру в частині реєстрації права
власності на пакет акцій – відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що факти, встановлені судом доводять, що
відповідач приймає заходи для виконання умов договору і тому
вимога позивача розірвати договір є необґрунтованою (суддя Н.
Дучал).
В касаційній скарзі Фонд держмайна України просить рішення суду
від 10.12.2003 скасувати і задовольнити позовні вимоги. Скаржник
вважає, що висновки суду не відповідають чинному законодавству
про приватизацію, зокрема п. 4 ст. 27 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, який встановлює
порядок оформлення угод приватизації. З врахуванням порядку
позивач надав правдиві відомості, що відповідач зменшив
чисельність штату працівників ВАТ “Завод “Палмаш” на 16 чоловік,
а не на 3, як вказав суд.
Посилання суду на те, що акт поточної перевірки виконання умов
договору не містить персональні дані звільнених не грунтується
на встановлених вимогах до цього документу, що містяться в
наказі Фонду держмайна України № 875 від 15.08.1997 “Про
затвердження типових актів перевірки виконання умов договорів
купівлі-продажу” ( z0394-97 ) (z0394-97)
, зареєстрованому в Мінюсті України
12.09.1997 № 394/2198.
З посиланням на Закон України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
суд вказав, що відповідач не має належного впливу на
процеси падіння обсягів виробництва, оскільки у нього у
власності перебуває 25% акцій ВАТ. Якщо у власності знаходиться
пакет акцій недостатній для управління підприємством
одноособово, відповідальність має встановлюватися у межах
корпоративних прав. Ст. 24 ч. 2 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено, що акціонери відповідають
за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Суд виносив рішення з посиланням на вказаний вище закон та на
ст. ст. 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Вказані норми процесуального права не стосується
винесеного судом рішення.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої інстанції встановив наступне.
Між сторонами укладений договір купівлі-продажу державного
пакету акцій ВАТ “Завод “Палмаш” від 30.07.2002.
Акт приймання-передачі пакету акцій складений сторонами
02.10.2002. Виписка № 54 з реєстру власників іменних цінних
паперів датована реєстратором 16.10.2002. Тобто, за
законодавством України з 16.10.2002 позивач став власником
зазначеного в договорі пакету акцій.
Фондом держмайна було здійснено поточну перевірку виконання умов
договору купівлі-продажу і за результатами складений акт від
14.08.2003, в якому зафіксовано невиконання умов договору, а
саме обсяги виробництва зменшилися з 33904 тис. грн. до 104100
тис. грн. і з моменту укладання договору з підприємства було
звільнено 16 чоловік на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. В акті
перевірки не відображений період звільнення робітників, а з
відомостей відповідача звільнення відбулося з.06.по серпень
2002р. – 13 робітників, та в червні 2003 р. – 3 робітника. Суд
дійшов висновку, що з моменту вступу в права власності на пакет
акцій з заводу звільнено 3 особи, а не 16, як вказано в акті
перевірки. Відповідно до Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
позивач який володіє лише 25% акцій
заводу, не має належного впливу на процеси надання обсягів
виробництва.
Способи приватизації державного майна зазначені в ст. 15 Закону
України “Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
. Право
власності на приватизований об’єкт відповідно ст. 27 цього
Закону переходить з моменту нотаріального посвідчення договору
купівлі-продажу. Зі змісту постанови не вбачається на підставі
якого конкретно законодавства України суд дійшов висновку, що
власником акцій відповідач став з 16.10.2002. Їм не вказано яким
нормативним документом не відповідає акт перевірки позивача за
своїм змістом. Судом не досліджено виконання відповідачем умов
договору, а саме пункту 11.2.3, що до його права скликати збори
акціонерів та відповідати за зобов’язаннями в межах належних їм
акцій (ст. 28, 45 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
).
Також не з’ясовано чи є причинно-наслідковий зв’язок між діями
відповідача та звільненням працівників третьою особою; чи міг
відповідач перешкоджати їх звільненню.
За таких обставин касаційна інстанція дійшла висновку, що судом
неповно з’ясовані обставини справи та відсутність посилань в
рішенні суду на конкретні норми права не дають можливості
перевірити юридичну оцінку встановленим обставинам справи.
Рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді необхідно ретельно ознайомитися з умовами
договору купівлі-продажу, з’ясувати якими нормативними актами
регулюються правовідносини що склалися; надати встановленим
обставинам належну юридичну оцінку і вирішити спір, керуючись
вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ФДМ України м. Київ задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.03
скасувати, справу № 19/500пд направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.