ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 19/421 В
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Издательство "ВУ", м. Донецьк (далі - ТОВ "Издательство "ВУ")
на рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2003 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.02.2004
зі справи № 19/421В
за позовом ТОВ "Издательство "ВУ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "К", м. Донецьк (далі -
ТОВ "К")
про зобов'язання відповідача надрукувати спростування відомостей
на сторінках журналу "Донбасс - Инвест" та стягнення на користь
позивача завданої моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача відповідача - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2003,
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.02.2004, у позові відмовлено. Рішення
судових інстанцій по суті спору мотивовано тим, що позовні вимоги
заявлені до неналежного відповідача, оскільки ТОВ "К" є видавцем
журналу "Д", а підготовку та випуск у світ друкованого засобу
масової інформації за дорученням засновника (співзасновників)
здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Крім
того, судові інстанції дійшли висновку про недоведеність позивачем
заподіяння йому моральної шкоди внаслідок поширення відомостей,
опублікованих у зазначеному журналі.
У касаційній скарзі від 10.03.2004 до Вищого господарського суду
України ТОВ "Издательство "ВУ" просить скасувати рішення судових
інстанцій по суті спору і передати справу на новий розгляд до
господарського суду Донецької області. Скаржник вважає, що
судовими інстанціями у справі:
порушено вимогу статті 65 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК), оскільки в підготовці справи до
розгляду судами не вирішено питання про залучення до участі у
справі іншого відповідача або про виключення чи заміну неналежного
відповідача;
порушено вимоги статті 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки судами
неправильно оцінено докази, подані позивачем;
неправильно застосовано правила статті 37 Закону України "Про
друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"
( 2782-12 ) (2782-12)
, оскільки цим Законом не передбачено звернення
безпосередньо до редакції за захистом своїх прав.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги. Представники ТОВ "К" в судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та
радіомовлення України зареєстровано друкований засіб масової
інформації - газету "Акцент", про що видано свідоцтво про державну
реєстрацію ДЦ № 1655 від 14.12.2000; засновником газети "Акцент" є
ТОВ "Издательство "ВУ";
- Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та
радіомовлення України зареєстровано друкований засіб масової
інформації - журнал "Д", про що видано свідоцтво про державну
реєстрацію ДЦ № 1837 від 26.02.2002; засновниками журналу "Д" є
мале приватне підприємство "Мі і Закон" та Донецький національний
університет, а його видавцем - ТОВ "К";
- у відповідь на публікацію в газеті "АC" від 13.06.2003 статті
під назвою "КЛ" в журналі "Д" за серпень 2003 року надруковано
статтю "ПУ", автором якої є Б-с К-ов;
- позивач вважає, що відомості, повідомлені у статті "Петушиная
угроза", не відповідають дійсності, порочать ділову репутацію
газети "А" та ТОВ "Издательство "ВУ", а моральна шкода, заподіяна
поширенням зазначених відомостей оцінена ним у розмірі 100 000
грн.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про заподіяння
моральної шкоди позивачеві внаслідок поширення відомостей,
повідомлених у статті "ПУ".
Судовими інстанціями у справі встановлено усі обставини, що
входять до предмету доказування у справі, і цим обставинам дано
правильну юридичну оцінку.
Судові інстанції у справі дійшли правильного висновку про
відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те,
що їх заявлено до неналежного відповідача. Даний висновок
грунтується на встановлених судами фактичних даних про те, що ТОВ
"К" є видавцем друкованого засобу масової інформації - Журналу
"Д", яким за твердженням позивача завдано моральної шкоди
внаслідок поширення відомостей, що порушують інтереси ТОВ
"Издательство "ВУ". У визначенні належного відповідача судові
інстанції керувались положеннями статей 21 та 28 Закону України
"Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"
( 2782-12 ) (2782-12)
(далі - Закон).
Відповідно до положень статті 28 Закону ( 2782-12 ) (2782-12)
видавцем
друкованого засобу масової інформації може виступати суб'єкт
підприємницької діяльності, який здійснює функції
матеріальнотехнічного забезпечення видання друкованого засобу
масової інформації, на підставі пред'явлення засновником
(співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і
укладеного між ними договору.
Згідно з приписами статті 21 Закону ( 2782-12 ) (2782-12)
:
"Підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової
інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює
редакція або інша установа, що виконує її функції.
Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму
друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником
(співзасновниками).
Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу
юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється
відповідно до чинного законодавства України".
Отже відповідно до приписів Закону відповідальним за поширення
відомостей друкованим засобом масової інформації, що можуть
завдати шкоди інтересам інших осіб, є редакція цього засобу або
інша установа, що виконує її функції. А тому належним відповідачем
за вимогами ТОВ "Издательство "ВУ", викладеними у його позовній
заяві, може бути лише редакція журналу "Д", а не його видавець.
З огляду на викладене, керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2003 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.02.2004 зі справи № 19/421В залишити без змін, а скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Издательство "ВУ" - без
задоволення.