ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 19/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.,
розглянувши Львівської державної залізниці
касаційну скаргу
на постанову від 24.09.2003 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 19/41
за позовом Львівської державної залізниці
до Державного комітету України з державного
матеріального резерву
про стягнення 504600 грн.,
за участю представників:
- позивача – Шевшин О.С.,
- відповідача – Михайленко Л.С.,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2003 (суддя
Саранюк В.І.) у справі № 19/41 задоволено клопотання Львівської
державної залізниці, видано наказ на виконання рішення № 19/41
від 23.04.2003 про стягнення з Державного комітету України з
державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул.
Пушкінська, 28; рах. № 31217217900001, 3111-1089900001,
35215004003272, 35214005003272, 35213006003272, 35221010003272,
35222008003272 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 8220172, код ЄДРПОУ
20055032) на користь Львівської державної залізниці (79000,
м. Львів, вул. Гоголя, 1; рах. № 26008301365735 в Залізничному
відділенні АК ПІБ м. Львова, МФО 325105, код ЄДРПОУ 01059900)
504600,00 грн. витрат на утримання та зберігання матеріальних
цінностей за 2002 рік, 1700,00 грн. витрат по сплаті державного
мита та 118,00 грн. витрат на оплату послуг з
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою від 24.09.2003 Київського апеляційного господарського
суду (склад суду: Алданов С.О. – головуючий, Сотніков С.В.,
Панова І.Ю.) у справі № 19/41 ухвалу господарського суду міста
Києва від 10.06.2003 у цій справі скасовано повністю; в
задоволенні клопотання Львівської державної залізниці
відмовлено.
Не погоджуючись з постановою від 24.09.2003 Київського
апеляційного господарського суду, Львівська державна залізниця
звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, у
якій просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на те,
що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального
(ст. 25 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
), ст. 7 Закону
України “Про державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
) та
процесуального (ст. 89, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний матеріальний
резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
реєстраційні рахунки Державного комітету
України з державного матеріального резерву відкриті у Державному
казначействі та мають цільове використання і виділяються в
державному бюджеті окремим рядком.
Пунктом 3.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з
рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного
казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства
України від 05.10.2001 № 175 (надалі Порядок), примусове
списання (стягнення) коштів державного бюджету проводиться
органом державного казначейства України при наявності коштів на
вўдповўдних реєстраційних рахунках за відповідними кодами
бюджетної класифікації. Відповідно до п. 3.6 Порядку примусове
списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом
економічної класифікації видатків бюджету, за яким би
здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, за наявності обставин, що ускладнюють
виконання рішення або роблять його неможливим, державний
виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також
самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу,
який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або
розстрочку виконання рішення, а також про зміну способу і
порядку виконання.
Як зазначено в ухвалі від 10.06.2003 господарського суду міста
Києва у справі № 19/41, клопотання Львівської державної
залізниці було подано до господарського суду міста Києва,
оскільки списання коштів з раніше вказаного рахунку боржника
неможливе, а отже виконання рішення є неможливим, і у
відповідності до діючого законодавства заява про зміну рахунків
боржника у справі № 19/41 є за своєю суттю заявою про зміну
порядку та способу виконання рішення.
Заява про зміну способу та порядку виконання рішення
розглядається судом у відповідності з ст. 121 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою передбачено, що при наявності обставин, що
ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за
заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи
його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який
видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це
питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи
його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин
справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення,
ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Апеляційний господарський суд вірно вказав на порушення
господарським судом першої інстанції норм процесуального права
щодо виклику сторін в судове засідання у якому була винесена
ухвала від 10.06.2003 у справі № 19/41. А, отже, посилання
скаржника на порушення Київським апеляційним судом вимог ст. 89
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не відповідає вимогам чинного
законодавства України.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
господарським судом апеляційної інстанцій вірно застосовані
норми матеріального та процесуального права та правомірно
зроблений висновок про скасування ухвали від 10.06.2003
господарського суду міста Києва у справі № 19/41.
З огляду на викладені обставини колегія вважає, що правові
підстави для зміни чи скасування постанови від 29.09.2003
Київського апеляційного господарського суду у справі № 19/41
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Львівської державної залізниці на постанову від
24.09.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 19/41 залишити без задоволення.
Постанову від 24.09.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 19/41 залишити без змін.