360/4335/18 Про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо зупинення нарахування та виплати особі пенсії за вислугу років, зобов`язання ГУПФУ поновити нарахування та здійснити виплату особі пенсії за вислугу років - 03.09.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 360/4335/18

провадження № К/9901/20567/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М.)

у справі № 360/4335/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зупинення нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років;

зобов`язати відповідача поновити нарахування та здійснити виплату відповідачу пенсії за вислугу років з липня 2014 року.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату позивачу пенсії за вислугу років з серпня 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію, що підтверджено інформацією, зазначеною в наявних в матеріалах справи копіях: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 03.03.2010.

6. Листом від 14.06.2018 № 7711/03-01 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з тимчасовою зміною місцезнаходження головного управління, паперові пенсійні справи залишились за старою адресою в м. Луганську, а нарахування та виплата пенсії здійснюється згідно електронної бази даних. Відповідно до електронної бази даних ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. З документами для поновлення пенсійних виплат, як внутрішньо переміщеній особі, в тому числі із заявою про відкриття рахунку в установі "Ощадбанк", позивач до органів Пенсійного Фонду не звертався, у зв`язку з чим нарахування та виплату пенсії припинено, останній місяць виплати - липень 2014 року. Отже, підставою для припинення виплати пенсії є не набуття позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи і відсутність його особистого звернення до Управління Пенсійного фонду України.

7. У відзиві ГУ ПФУ в Луганській області зазначено, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ). Останній виплатний місяць - липень 2014 року. Нарахування та виплату пенсії Позивачу в цей період здійснював Пенсійний фонд України за наявними в електронному вигляді даними. Розмір виплаченої в липні 2014 пенсії складав - 3021,82 грн.

8. Вважаючи незаконним припинення виплати йому пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не може бути підставою для невиплати позивачу пенсійних виплат.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки з серпня 2014 року по теперішній час місто Луганськ знаходиться на території, непідконтрольній українській владі, відповідач свою діяльність там не здійснює, позивач не реєструвався як внутрішньо-переміщена особа та фактично не змінив місце проживання, тому відсутні дані про його реєстрацію або зміну місця проживання на території України поза межами непідконтрольної території, а тому відсутні правові підстави для поновлення виплати пенсії позивачу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на аргументах, покладених судом першої інстанції в основу власного судового рішення та зазначених в п. 9 цієї постанови. Окремо посилається на статтю 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким визначено вичерпний перелік підстав для невиплати пенсії.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Спірним питанням у цій справі є правомірність призупинення виплати відповідачем з серпня 2014 року пенсії позивачу у зв`язку з тим, що він не переїхав з тимчасово окупованої території України та не є внутрішньо-переміщеною особою.

14. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

15. Так, у постанові від 17.03.2020 (справа № 227/2158/17) Верховний Суд дійшов таких висновків:

"Право на пенсійне забезпечення гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Зазначеній в цій статті перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Судами встановлено, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою та проживає на непідконтрольній українській владі території.

Розглядаючи справу зі схожими правовідносинами (№243/3505/16-ц) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018р. дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

У цій же справі Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що не відповідає фактичним обставинам справи правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 12.04.2017р. у справі №6-51цс17, оскільки на дату її прийняття набрали законної сили рішення судів у справі №826/18826/14, якими визнано незаконним пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 (595-2014-п) .

Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення."

16. Правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №227/2158/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

17. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

18. Відповідно до статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

19. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції та залишення в силі відповідних рішень суду першої інстанції.

20. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 352, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №360/4335/18 - скасувати.

3. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №360/4335/18 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб