ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 12/104
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги відкритого акціонерного
товариства “В”
на рішення господарського суду Миколаївської області від
28.05.2003
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.07.2003
у справі № 12/104
за позовом компанії “Б”
до відкритого акціонерного товариства “В”
про стягнення майна (нафтопродуктів) на суму 365657,00 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
28.05.2003 позовні вимоги компанії “Б” задоволено частково. У
відповідача – ВАТ “В” на користь позивача вилучено 107180 кг
дизельного пального ГОСТ № 305-82, тип “Л” вартістю 186368
грн., 102965 кг суміші дизельного пального ГОСТ № 305-82, тип
“Л” з дицеліном вартістю 179159 грн. та стягнуто судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.07.2003 рішення господарського суду Миколаївської області від
28.05.2003 у справі № 12/104 залишено без змін.
ВАТ “В” з рішенням та постановою не згодне та просить їх
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Миколаївської області.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника
позивача, суд встановив наступне.
Компанією “Б” та ВАТ “В” було укладено договір на зберігання,
злив та налив пального, який сторони договору оформили
замовленням на поставку товарів або послуг № 24022-МS04-010 від
09.10.2000 року, строк дії якого закінчувався 30.09.2002 року.
Після закінчення строку договору позивач звернувся до
відповідача з листом № ВNI/VОТ-04 від 12.11.2002 року з вимогою
повернути залишки пального, а відповідач в свою чергу листом №
103 від 14.11.2002 року підтвердив об'єм залишків пального на
нафтобазі, пояснивши про фактичну недостачу пального з причин
його витіку з несправного РВС№ 21 в період 8-9.05.2001 року.
Листом № 1 04 від 14.11.2002 року відповідач звернувся до
позивача з проханням надати йому відстрочку для поновлення
пального подальшим його поверненням. Однак взятті на себе
зобов'язання за договором № 24022-МS04-010 від 09.10 2000 року
вўдповўдач перед Компанією “Б” не виконав.
Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
згідно закону, акту планування, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається за винятком випадків, передбачених законом. Згідно
статті 413 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка зберігає майно,
зобов'язана повернути його збереженим.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не заперечує про
наявність залишків дизельного пального.
Доводи ВАТ “В” про те, що суд невірно дав оцінку обсягу послуг
адвоката за справою судова колегія не приймає до уваги, так як
відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати на оплату послуг адвоката в зв’язку
з наданням правової допомоги стороні у господарському спорі
входять до складу судових витрат, які згідно ст. 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
розподіляються між сторонами процесу залежно від результатів
розгляду справи. Суд у своєму рішенні, посилаючись на матеріали
справи та чинне законодавство, обґрунтував суму оплати послуг
адвоката і законно включив її до суми валових витрат, що
стягуються.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно
застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому
підстав для їх скасування не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “В” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від
28.05.2002 та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 22.07.2003 зі справи № 12/104 залишити без змін.