ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.04.2004                                   Справа N 12/104
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянувши  матеріали касаційної скарги відкритого акціонерного
товариства “В”
 
на   рішення  господарського  суду  Миколаївської  області   від
28.05.2003
 
та  постанову  Одеського  апеляційного господарського  суду  від
22.07.2003
 
у справі №  12/104
 
за позовом компанії “Б”
 
до відкритого акціонерного товариства “В”
 
про   стягнення майна (нафтопродуктів) на суму 365657,00 грн.
 
Рішенням   господарського   суду   Миколаївської   області   від
28.05.2003  позовні вимоги компанії “Б” задоволено  частково.  У
відповідача  –  ВАТ “В” на користь позивача вилучено  107180  кг
дизельного  пального  ГОСТ №  305-82, тип  “Л”  вартістю  186368
грн.,  102965 кг суміші дизельного пального ГОСТ №  305-82,  тип
“Л” з дицеліном вартістю 179159 грн. та стягнуто судових витрат.
 
Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
22.07.2003 рішення господарського суду Миколаївської області від
28.05.2003 у справі №  12/104 залишено без змін.
 
ВАТ  “В”  з  рішенням  та постановою не  згодне  та  просить  їх
скасувати,  а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Миколаївської області.
 
Розглянувши   матеріали   справи  та   заслухавши   представника
позивача, суд встановив наступне.
 
Компанією  “Б”  та ВАТ “В” було укладено договір на  зберігання,
злив   та   налив  пального,  який  сторони  договору   оформили
замовленням на поставку товарів або послуг № 24022-МS04-010  від
09.10.2000  року, строк дії якого закінчувався 30.09.2002  року.
Після   закінчення   строку  договору   позивач   звернувся   до
відповідача з листом №  ВNI/VОТ-04 від 12.11.2002 року з вимогою
повернути залишки пального, а відповідач в свою чергу  листом  №
103  від  14.11.2002 року підтвердив об'єм залишків пального  на
нафтобазі,  пояснивши про фактичну недостачу пального  з  причин
його  витіку  з  несправного РВС№ 21 в період 8-9.05.2001  року.
Листом  №  1  04  від  14.11.2002 року відповідач  звернувся  до
позивача  з  проханням  надати йому  відстрочку  для  поновлення
пального  подальшим  його поверненням.   Однак  взятті  на  себе
зобов'язання за договором №  24022-МS04-010 від 09.10 2000  року
вўдповўдач перед Компанією “Б” не виконав.
 
Відповідно  до ст.ст. 161,162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов'язання
повинні  виконуватися  належним чином  і  в  установлений  строк
згідно  закону, акту планування, договору. Одностороння  відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається за винятком випадків, передбачених законом.  Згідно
статті  413  ЦК  України ( 435-15 ) (435-15)
         особа, яка  зберігає  майно,
зобов'язана повернути його збереженим.
 
Матеріали  справи  свідчать,  що  відповідач  не  заперечує  про
наявність залишків дизельного пального.
 
Доводи  ВАТ “В” про те, що суд невірно дав оцінку обсягу  послуг
адвоката за справою судова колегія не приймає до уваги,  так  як
відповідно  до  ст.   44  Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         витрати на оплату послуг адвоката в зв’язку
з  наданням  правової  допомоги стороні у  господарському  спорі
входять   до   складу  судових  витрат,  які   згідно   ст.   49
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
розподіляються  між  сторонами процесу залежно  від  результатів
розгляду  справи. Суд у своєму рішенні, посилаючись на матеріали
справи  та  чинне законодавство, обґрунтував суму оплати  послуг
адвоката  і  законно  включив  її до  суми  валових  витрат,  що
стягуються.
 
Таким  чином, колегія суддів Вищого господарського суду  України
вважає,  що  судами першої та апеляційної інстанцій  було  вірно
застосовано норми матеріального і процесуального права,  а  тому
підстав для їх скасування не вбачається.
 
Враховуючи  викладене та керуючись ст.ст.  111-5, 111-7,  111-9,
111-10,  111-11  Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1. Касаційну скаргу ВАТ “В” залишити без задоволення.
 
2. Рішення  господарського    суду  Миколаївської  області   від
28.05.2002  та  постанову Одеського апеляційного  господарського
суду від 22.07.2003 зі справи №  12/104 залишити без змін.