Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши матеріали касаційної скарги корпорації “У” на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2002 у справі № 11Б/52 (14/535) господарського суду Рівненської області

за заявою корпорації “У”

про визнання товариства з обмеженою відповідальністю “СК” банкрутом

Господарським судом Рівненської області 8.07.2002 року проведено попереднє засідання суду, в якому розглянуто реєстр вимог кредиторів та вимоги кредиторів, які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами попереднього засідання винесено ухвалу, в якій зазначено розмір визнаних судом вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.07.2002 у справі № 11Б/52 (14/535) клопотання корпорації “У” про зупинення провадження у справі – відхилено.

Корпорація “У” з ухвалою господарського суду Рівненської області не згодна та просить її скасувати.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом зазначену ухвалу було винесено без з’ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права, тому ухвала від 08.07.2002 господарського суду Рівненської області не може бути визнана законною.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника товариства з обмеженою відповідальністю “СК”, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) боржник разом з розпорядником майна розглядає вимоги кредиторів і в результаті їх розгляду визнає ці вимоги або заперечує.

Визнані вимоги кредиторів включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У попередньому засіданні суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів.

З тексту оскаржуваної ухвали від 08.07.2002 вбачається, що боржник заперечував лише проти вимог одного кредитора, а саме Корпорації “У”, вимоги інших кредиторів визнані боржником і включені до реєстру вимог кредиторів.

Однак суд не прийняв заперечення боржника і визнав та включив грошові вимоги Корпорації “У” до реєстру вимог кредиторів в сумі 1 323 662 грн. 24 коп.

Відповідно до статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Зазначеним Законом не передбачено оскарження ухвали суду винесеної за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів. Щодо посилання скаржника на те, що суд не повідомив його про скасування реєстрації дочірнього підприємства “Укрщебінь”, хоча дана справа має важливе значення для розгляду справи про банкрутство Селищанського гранітного кар'єру, то ці доводи не приймаються до уваги, оскільки за заявою Корпорації “У” порушено справу про банкрутство ДП “Укрщебінь” за № 11Б-53 і ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.07.2002 у цій справі визнано грошові вимоги Корпорації “У” в сумі 1 281 219 грн. 46 коп.

Керуючись ст.ст. 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , статтею 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Корпорації “У” на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2003 у справі № 11Б/52 (14/535) залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2003 у справі № 11Б/52 (14/535) залишити без змін.