ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 11/779
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "З",
м. Запоріжжя (далі - ВАТ "З")
на рішення господарського суду Запорізької області від
21.11.2003
та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
29.01.2004
зі справи № 11/779
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі - Обласне відділення ФСЗІ)
до ВАТ "З"
про стягнення штрафних санкцій у сумі 15616, 89 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'явились, відповідача
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2003,
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 29.01.2004, позов задоволено. Мотивами
судових рішень по суті спору зазначено те, що ВАТ "З" не було
додержано нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2002 році.
У касаційній скарзі від 17.02.2004 до Вищого господарського суду
України ВАТ "З" просить скасувати рішення судових інстанцій зі
справи і відмовити у задоволенні позову. Скаргу мотивовано тим, що
висновок суду апеляційної інстанції про одержання ВАТ "З" прибутку
від здійснення господарської діяльності за звітний період не
відповідає обставинам справи, оскільки надані суду примірники
балансу та звіту про фінансові результати за 2002 рік свідчать про
збитковість господарської діяльності товариства; законодавством не
передбачено право Фонду соціального захисту інвалідів та його
відділень звертатися з позовами до суду; зазначеними у статті 18
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон) органами та організаціями
інваліди для працевлаштування до ВАТ УЗ" не направлялися.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники Обласного відділення ФСЗІ в судове засідання не
з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що відповідно до звіту
ВАТ "З" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік
(форма № 10-ПІ) назване товариство повинно було створити 3 робочих
місця для працевлаштування інвалідів, а фактично середньоспискова
чисельність інвалідів, які працювали в ВАТ "З", становила 0
чоловік.
Судові інстанції дійшли протилежних висновків щодо фактичних даних
про одержання ВАТ "З" прибутку від здіснення господарської
діяльності: якщо судом першої інстанції встановлено відсутність
прибутку у відповідача за звітний період, то суд апеляційної
інстанції дійшов висновку, що відповідачем отримано прибуток за
цей період.
Частиною третьою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що
сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Судовими інстанціями у справі не перевірено фактичні дані про
наявність у ВАТ "З" прибутку за звітний період з урахуванням
зібраних у справі доказів, а отже цю обставину не можна вважати
достовірно з'ясованою. Тому судовими інстанціями порушено приписи
частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття
судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У новому розгляді справи господарського суду необхідно належними
засобами доказування встановити обставину справи, зазначену у цій
постанові касаційної інстанції, і вирішити спір відповідно до
закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "З" зі
справи № 11/779 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
29.01.2004 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 11/779 передати на новий розгляд до господарського
суду Запорізької області.