ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 09/3901
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Державного комітету України з
судовому засіданні в м. державного матеріального резерву
Києві касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду
від 13.01.2004р.
у справі № 09/3901
за позовом (заявою) Державного комітету України з
державного матеріального резерву
до Відкритого акціонерного товариства
"ГЗ"
про повернення мазуту та стягнення 1 845 422, 08 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.11.2003
р. в задоволені позову Державного комітету України з державного
матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства “ГЗ”
про повернення мазуту і стягнення 1 845 442, 08 грн. було
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.01.2004р. зазначене рішення залишено без змін.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою в якій просить оскаржувану ним постанову скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В
обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення
норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування апеляційним та місцевим господарським
судом норм процесуального та матеріального права, повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду України
прийшла до висновку, що касаційна скарга Державного комітету
України з державного матеріального резерву задоволенню не
підлягає виходячи з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої і апеляційної інстанції,
відповідно до приймальних актів форми Р-16 від 17.06.1992 р.,
27.05.1993 р. і 20.05.1993 р. ГЗ (правонаступником якого є ВАТ
“ГЗ") прийняв на відповідальне зберігання мазут толочний марки
М-100 в кількості 1994, 216 тонн та марки М-40 у кількостУЖ)^
905 тонн.
Комісією Київської міжобласної інспекції Держкомрезерву
19.12.1996 проведена контрольна перевірка наявності, якісного
стану, умов зберігання, обліку та звітності товарів (матеріалів)
1 групи, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ
“Городищенський цукрорафінадний комбінат” у період з 1995 по
грудень 1996 року, за результатами якої встановлена відсутність
мазуту, про що складений відповідний акт.
Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов, яким вважається день, коли особа дізналась або
повинна була дізнатись про порушення свого права.
Із урахуванням викладеного та враховуючи норми Постанови
Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 р. № 1129 “Про
затвердження Порядку формування, розміщення та проведення
операцій з матеріальними цінностями державного резерву”
( 1123-97-п ) (1123-97-п)
суди першої та апеляційної інстанції правильно
визначили, що позивач повинен був дізнатись про порушене право
19.12.1996 р., а отже позов ним було пред’явлено із пропуском
строку позовної давності.
Як зазначено в ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку позовної давності до пред'явлення
позову є підставою для відмови в позові.
Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи постановою
арбітражного суду Черкаської області від 20.11.1997 р.
відповідач визнаний банкрутом і щодо нього відкрито ліквідаційну
процедуру.
Державний комітет України по матеріальних резервах,
правонаступником якого став позивач, у передбачений Законом
України “Про банкрутство” ( 2343-12 ) (2343-12)
спосіб свої вимоги не
заявив, у зв'язку з чим кредитором не визнаний та не має
правових підстав для висунення грошових вимог до відповідача.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції
неправомірно і в порушення ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
застосував до спірних правовідносин норми, що
були введені в дію Законами України “Про внесення змін до Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
від 07.03.2002 р. та 14.07.2002 р.,
колегією Вищого господарського суду України до уваги не
беруться, оскільки апеляційною інстанцією при винесенні
постанови було застосовано ст.ст. 10, 15 Закону України “Про
банкрутство” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
З огляду на викладене вище прийняті в даній справі рішення і
постанова відповідають чинному законодавству України і фактичним
обставинам справи, тому підстав для їх зміни або скасування не
вбачається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-9, 111-10,
111-11, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суду
України, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву залишити без задоволення.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.01.2004 р. зі справи № 09/3901 залишити без змін.