ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N А-27/351-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну Приватного підприємця Мазепи Ю.О.
скаргу
на постанову від 23.12.03 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № А-27/351-03 господарського суду
Харківської області
за позовом СПД ФО Мазепи Ю.О.
до Московської районної ради м. Харкова
про визнання недійсним розпорядження
У справі взяли участь:
позивача: Мазепа Ю.О.
відповідача: не з’явилися
Приватний підприємець Мазепа Ю.О. звернувся до господарського
суду з позовом про визнання недійсним акту органу місцевого
самоврядування та просив стягнути з відповідача 50 000 грн.
витрат на оплату послуг адвоката.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.03
позовні вимоги задоволено повністю. В частині стягнення коштів
на оплату послуг адвоката, вимоги задоволено з огляду на те, що
в матеріалах справи є копії відповідних сторінок Книги обліку
доходів і витрат громадянина суб’єкта адвокатської діяльності
Тарасенка С.Л., в якій відображений факт отримання адвокатом
01.08.03 від позивача 50 000 грн. в якості оплати адвокатських
послуг, пов’язаних із підготовкою позовних матеріалів та
представництвом інтересів позивача в суді при розгляді справи
(суддя О.Мамалуй).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
А-27/351-03 рішення господарського суду Харківської області від
23.12.03 в частині стягнення з Московської районної ради
м. Харкова на користь СПД- фізичної особи Мазепи Ю.О. судових
витрат на оплату послуг адвоката в сумі 50 000 грн. скасовано, в
іншій частині рішення суду залишено без змін. Постанова
мотивована тим, що позивач не надав господарському суду доказів,
підтверджують одержання адвокатських послуг, факту оплати цих
послуг та погодження відповідача на відшкодування позивачу
судових витрат (колегія суддів у складі: В.Олійник - головуючий,
Т.Гончар, Т.Кравець).
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся з
касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним
судом норм процесуального права, що стаття 44 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не обмежує права учасників господарського
судочинства на вибір представником лише адвоката, а стаття
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закріпляє право на вільний
вибір захисника. Скаржник посилається на те, що ним було
укладено додаткову угоду № 1 від 01.08.03 до Договору щодо
надання адвокатських послуг від 15.11.02.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати
за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в
тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі
послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними
фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають сплаті за
послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом
України “Про адвокатуру” ( 2887-12 ) (2887-12)
. Дія вказаного закону
поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Однак, якщо
адвокат надає послуги в господарському процесі як приватний
підприємець, його діяльність вважається підприємницькою. ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає відшкодування таких витрат,
незважаючи на те, що послуги може надавати та ж сама особа.
Критеріями для розмежування мають бути: характер послуг, зміст
угоди, укладеної відповідно вимогам ст. 17 Правил адвокатської
етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при
КМ України від 01.10.99, якими передбачається вказання розміру
гонорару і розмір та порядок обчислення фактичних витрат,
процесуальне становище особи, яка надає послуги. Юрист за фахом
може мати право на зайняття адвокатською діяльністю і одночасно
бути зареєстрованим як приватний підприємець, який надає послуги
правового характеру. Оскільки статус цієї особи різний (у тому
числі й стосовно оподаткування), то різним будуть і правові
наслідки такої діяльності. У листі Державної податкової служби
України “Відносно реєстрації як платників податків на додану
вартість адвокатів і приватних нотаріусів” від 20.02.98
№ 1852/10/17-0117 та в інших роз’ясненнях ДПА України зазначено,
що діяльність цих осіб регулюється відповідними законами і не є
підприємницькою діяльністю.
Скаржник в скарзі зазначає, що “оплата гонорару адвокату”
здійснювалася у готівковій формі розрахунку.
Але відповідно ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відшкодовується не гонорар, а саме ті витрати, які понесла
сторона по сплаті послуг адвоката у зв’язку з розглядом справи.
Крім того, відшкодування сум в якості судових витрат, які були
сплачені стороною за отримання послуг, здійснюються лише
адвокатам, а не будь-яким представникам.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи були сплачені ці
кошти як плату за адвокатські послуги, чи як плату за юридичні
послуги приватному підприємцю.
На підставі викладеного, рішення господарського суду та
постанова апеляційного господарського суду підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді необхідно ретельно дослідити
обставини справи щодо статусу особи, що надавала юридичні
послуги позивачу. Встановити чи є виплачені кошти оплатою послуг
адвоката у вигляді витрат по веденню конкретної судової справи.
Відносно встановленого вирішити спір відповідно вимог діючого
процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Мазепи Ю.О. задовольнити
частково, рішення від 24.09.03 господарського суду Харківської
області та постанову від 23.12.03 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № А-27/351-03 господарського суду
Харківської області скасувати, справу направити на новий розгляд
до господарського суду Харківської області.