ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 8/622
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 10.12.2003р., рішення господарського суду м. Києва від
19.08.2003р
у справі № 8/622 господарського суду м. Києва
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України
до відповідача Національного науково-дослідного інституту
охорони праці
про стягнення 16 056,10грн.
за участю представників:
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України – не з’явилися;
Національного науково-дослідного інституту охорони праці
в с т а н о в и л а :
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України звернувся до
господарського суду м. Києва та просив суд стягнути з
відповідача у справі – Національного науково-дослідного
інституту охорони праці 16 056,10грн. В обґрунтування заявлених
вимог, позивач стверджує, що зазначені кошти отримані
відповідачем безпідставно, внаслідок завищення фактичної
вартості робіт, виконаних за договором № 29 від 20.11.2002р.
(а.с.3-6).
Відповідач у справі – Національний науково-дослідний інститут
охорони праці у відзиві заявлені вимоги відхилив, вказуючи на
те, що позивачем сплачені кошти за виконані роботи відповідно до
ціни робіт, визначеної умовами договору (а.с.47-48, 51-54).
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.08.2003р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 5 378,50грн.; в іншій частині позову
відмовлено (а.с.100-101).
Прийняте рішення мотивовано тим, що при виконані робіт,
передбачених умовами укладеного договору, відповідачем
безпідставно до понесених витрат включно 5 378, 50грн., які
сплачені позивачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р. рішення господарського суду м. Києва від
19.08.2003р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.120-123).
Вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що передбачені умовами договору роботи
відповідачем виконані та прийняті без зауважень. Вартість
виконаних робіт, що сплачена позивачем, визначена сторонами у
договорі і відображена в акті, який підписано позивачем.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, прийнявши нове рішення щодо задоволення заявлених
вимог.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом першої
інстанції норм процесуального права, а саме ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому, скаржник посилається на те, що судом
першої інстанції не досліджені у повному обсязі надані сторонами
докази.
Відповідач у справі – Національний науково-дослідний інститут
охорони праці у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи
безпідставними, просить залишити її без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Підставою заявленого позову є безпідставність отримання
відповідачем грошових коштів, внаслідок завищення фактичних
витрат, понесених при виконанні робіт, визначених договором.
В силу ст. 469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент виникнення
правовідносин та прийняття судових актів у справі), особа, яка
одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
встановленої законом або договором, зобов'язана повернути
безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок
виникає, коли підстава, згідно якої придбано майно, згодом
відпала.
При цьому, правила, визначені зазначеною нормою, поширюються на
випадок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх
підстав, встановлених законом або договором.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою
виникнення зобов’язання, визначного даною нормою, є сукупність
наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є
грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для
цього підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами першої
та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами у справі
– Фондом соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України та Національним
науково-дослідним інститутом охорони праці укладено договір №
29Д від 20.11.2002р., предметом якого є оплатне виконання робіт
щодо створення науково-технічної продукції відповідачем за
дорученням позивача.
Судом апеляційної інстанції правомірно до взаємовідносин сторін
застосовані норми, що регулюють підрядні відносини, оскільки
даний договір за своєю правовою природою близький до договору
підряду.
Так, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
При цьому, згідно ст. 334 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, на виконання
робіт, передбачених договором, складається кошторис.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, укладеним
сторонами договором, у т.ч. додатками до нього - протоколом
погодження договірної ціни та калькуляцією кошторисної вартості,
вартість виконання робіт визначена у розмірі 160 000грн., у т.ч.
вартість робіт 2002р. – 30 000грн.
Отже, зазначений договір, умовам якого визначена така його
істотна умова як вартість виконання робіт, є підставою для
виникнення певних прав та обов’язків сторін.
Судом апеляційної інстанції під час здійснення перегляду
судового рішення в апеляційному порядку, встановлено, що
передбачені у 2002р. роботи виконані, передані відповідачем та
прийняті без зауважень позивачем відповідно до акту здачі-
приймання від 26.12.2002р. При цьому, договірна вартість,
визначена у ньому, становить 30 000грн., 15 000грн. з яких вже
перераховано позивачем.
Відповідно до ст. 345 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, змовник зобов’язаний
оплатити виконану підрядником роботу.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк, зокрема,
відповідно до умов договору; одностороння відмова від виконання
зобов’язання, в силу ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за загальним
правилом не допускається.
Судами встановлено, що вартість робіт, виконаних у 2002р.,
оплачена позивачем повністю.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов
обґрунтованого висновку щодо безпідставності заявлених вимог та
скасував рішення суду першої інстанції, оскільки, зобов’язання
позивача оплатити вартість робіт саме у такому розмірі виникла з
певного юридичного факту – укладення договору, яким визначена за
згодою сторін і у подальшому не змінена, вартість виконання
таких робіт.
Таким чином, підстав для зміни чи скасування постанови
Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р.,
яка відповідає нормам матеріального та процесуального права,
колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р. у справі № 8/622 залишити без змін, а касаційну
скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України – без
задоволення.