ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 8/257
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши
касаційну скаргу АК АБ "XXX" в особі H-ської дирекції
на рішення від 03.12.2003 року господарського суду
Миколаївської області та постанову від
20.01.2004 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/257
за позовом АК АБ "XXX" в особі H-ської дирекції
до ДГ "YYY"
про стягнення 59138,82 грн.
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. довір. від 11.11.2003 р. № 4052,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.12.2003
року (суддя Гриньова Т.В.) позов задоволено частково, на користь
АК АПБ "XXX" в особі H-ської дирекції з відповідача стягнуто
45491,52 грн. заборгованості, 3647,30 грн. штрафу, 595,00 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу; господарський суд, враховуючи
скрутний фінансовий стан відповідача, зменшив розмір штрафу, у
зв'язку з чим в частині стягнення 10000,00 грн. штрафу відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.01.2004 року зазначене рішення суду залишено без змін, а
апеляційна скарга позивача без задоволення.
Господарські суди при прийнятті судових рішень керувалися ст.ст.
161, 162. 205, 220 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач
звернувся з касаційною скаргою в якій просить скасувати пункти І,
ІІІ рішення від 03.12.2003 року господарського суду Миколаївської
області та постанову від 20.01.2004 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 8\257 і стягнути з ДГ "YYY"
10000,00 грн. штрафу та витрати по сплаті державного мита.
Заслухавши суддю - доповідача та представника позивача,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як видно з матеріалів справи, між сторонами укладено договір від
03.06.2003 року "Про погашення кредитної заборгованості", згідно з
п. 1.1 якого відповідач зобов'язався погасити заборгованість за
кредитним договором № 29 від 25.01.1994 року перед позивачем
станом на 12.06.2003 року в сумі 50000,00 грн.
Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що при порушенні
строку платежу боржник сплачує банку штраф у розмірі 30 відсотків
проіндексованої суми боргу.
Як встановлено господарськими судами, відповідач виконав свої
договірні зобов'язання частково, перерахувавши позивачу платіжним
дорученням № 319 від 29.08.2003 року - 4500,00 грн., що і зумовило
АК АПБ "XXX" в особі H-ської дирекції звернутися до суду із
позовом про стягнення 45491,52 грн. заборгованості та 13647,30
грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.12.2003
року позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача
45491,52 грн. заборгованості і 3647,30 грн. штрафу, посилаючись на
ст.ст. 161,162, 205, 220 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Однак, як видно з тексту оскаржуваного рішення, суд першої
інстанції зменшив розмір штрафу в мотивувальній частині на 3647,30
грн., а в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення
10000,00 грн. Наведені обставини є підставою, щоб вважати рішення
суду необгрунтованим і таким, що не відповідає фактичним
обставинам справи.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду без змін, не дав оцінки
зазначеним обставинам, чим порушив норми процесуального права.
Апеляційна інстанція обгрунтовуючи судове рішення посилається на
п. 18.2 ст. 18 Закону для списання заборгованості як безнадійного
боргу.
Відповідно до п. 18.2 ст. 18 Закону, безнадійний борг, у тому
числі пеня, нарахована на такий борг, а також штрафні санкції, що
виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних
обставин) підлягають списанню.
При цьому ж, апеляційний суд зазначає про обгрунтованість
застосування судом першої інстанції ст. 205 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка визначає, що суд вправі зменшити
неустойку (штраф) враховуючи ступінь виконання зобов'язань
боржником, майнове положення сторін та інші інтереси сторін.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не дана оцінка
всім зібраним по справі доказам та фактичним обставинам у справі,
доводам та запереченням сторін, а висновки суду належним чином
необгрунтовані і протирічать один одному.
За таких обставин рішення від 03.12.2003 року господарського суду
Миколаївської області та постанову від 20.01.2004 року Одеського
апеляційного господарського суду у справі № 8\257 не можна визнати
як такими, що відповідають фактичним обставинам справи, вимогам
закону, а тому підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, належним
чином обгрунтувати розмір і підстави застосування штрафу; більш
повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати оцінку
зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне
та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АК АБ "XXX" в особі H-ської дирекції задовольнити
частково.
Рішення від 03.12.2003 року господарського суду Миколаївської
області та постанову від 20.01.2004 року Одеського апеляційного
господарського суду скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.