ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 7/254
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Н”
на рішення господарського суду міста Києва від
25.12.2003р.
у справі № 7/254
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства
агрофірми “КА”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Н”
про стягнення 73242,95 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма “КА”
звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Н” про стягнення 67963,67 грн. основного
боргу, 99,40 грн. вартості транспортних послуг, 2605,41 грн.
пені, 1916,58 грн. індексу інфляції, 657,89 грн. 3% річних,
732,43 державного мита та 118,0 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення процесу.
До ухвалення рішення позивач уточнив розмір позовних вимог та
просив суд стягнути з відповідача 45563,07 грн. основного боргу,
2605,41 грн. пені, 1916,58 грн. індексу інфляції, 657,89 грн. 3%
річних, 732,43 державного мита та 118,0 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв’язку з
погашенням відповідачем частини основного боргу на суму 22500,0
грн. у т.ч. 99,40 грн. вартості транспортних послуг (а.с.47).
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2003р.
позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства
агрофірми “КА” задоволено.
Згідно рішення суду присуджено до стягнення з відповідача
45563,07 грн. основного боргу, 2605,41 грн. пені, 1916,56 грн.
індексу інфляції, 657,89 грн. 3% річних, 732,43 державного мита
та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем на підставі договору
№ 55-2002 від 05.09.2002р. та накладних № КА 10-006 від
31.10.2002 р., № КА 110-035 від 07.11.2002р. отримано від
позивача цукрові буряки на загальну суму 67963,67 грн., за які
вўн повністю не розрахувався у встановлений п. 9.1. договору
строк (протягом семі календарних днів з дати здачі цукрових
буряків).
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість
відповідача перед позивачем на час розгляду даної справи
становить 45563,07 грн., а тому вимоги позивача в частині
стягнення основного боргу обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції з огляду на умови п. 4.1. договору та
вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
дійшов висновку
про задоволення вимог позивача у частині стягнення з відповідача
пені у сумі 2605,41 грн., а також на підставі ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
3% річних у сумі 657,89 грн. та індексу інфляції у
сумі 1916,58 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанцій, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд змінити вказане рішення в частині
нарахування та стягнення пені.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а
саме ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, яке полягає у
тому, що пеню необхідно обраховувати з суми простроченого
платежу, у даному випадку, з суми 45563,07 грн., а не з 67963,67
грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
У касаційній скарзі відповідач оскаржує рішення у даній справі у
частині присудженого до стягнення розміру пені. По суті ж
ухваленого судового акта у частині стягнення основного боргу, 3%
річних та індексу інфляції скаржник ніяких заперечень не надає.
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість
відповідача перед позивачем за поставлені згідно договору
№ 55-2002 від 05.09.2002р. та накладних № КА 10-006 від
31.10.2002 р., № КА 110-035 від 07.11.2002р. цукрові буряки
становить 67963,67 грн.
Між тим, встановивши, що на момент вирішення даного спору по
суті заявлених вимог відповідач частково розрахувався з
позивачем, у зв’язку з чим останній уточнив позовні вимоги в
частині стягнення основного боргу та боргу у сумі 99,40 грн. за
транспортні послуги, зменшивши заявлену до стягнення суму на
22500,0 грн. (а.с.47), суд першої інстанції помилково не
застосував ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та не припинив
провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі
22400,60 грн. та у частині стягнення витрат на транспортні
послуги у сумі 99,40 грн.
В силу вимог ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов’язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова
від виконання зобов’язання за загальним правилом не
допускається.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов
висновку щодо обгрунтованості заявленого позову, з врахуванням
його уточнення, в частині стягнення основного боргу у розмірі
45563,07 грн.
Відповідно до ст. 178 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, виконання
зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором
неустойкою (штрафом, пенею).
В силу ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, неустойкою (штрафом,
пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума,
яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення
виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошового зобов’язання” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
,
платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих
коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється
за згодою сторін
Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що за прострочку
оплати замовник (відповідач) оплачує господарству (позивачу)
пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день
прострочки оплати.
Відповідно до п. 9.1 договору оплата здійснюється протягом семи
календарних днів з дати здачі цукрових буряків.
Як встановлено судом першої інстанції відповідач отримав цукрові
буряки за накладними № КА 10-006 від 31.10.2002 р. та № КА
110-035 від 07.11.2002р. Отже згідно умов договору останній
строк оплати відповідно: 07.11.2002р. та 14.11.2002р.
Згідно штемпеля канцелярії суду позовна заява разом з
розрахунками, у тому числі пені, подана 11.02.2003р.
Згідно додатку № 1 (а.с.4) позивач вимагав стягнути з
відповідача пеню у сумі 2605,41 грн. за прострочку платежу у
розмірі 67503,86 грн. (накладна від 31.10.2002р.) за період з
07.11.2002р. по 11.02.2003р. та за прострочку платежу у розмірі
459,81 грн. (накладна від 07.11.2002р) за період з 14.11.2002р.
по 11.02.2003р., всього основний борг на час подання позову
складав 67963,67 грн.
Із матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що
відповідач частково розрахувався з позивачем 02.07.2003р., тобто
вже під час розгляду заявленого позову (угода № 5-2003р про
припинення зобов’язань заліком зустрічних вимог (а.с.43), після
чого основна заборгованість за отриманий цукровий буряк
становила 45563,07 грн., яку і присудив до стягнення суд першої
ўнстанцўї.
Отже твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що пеня
повинна обраховуватися з суми 45563,07 грн., а не з 67963,67
грн., безпідставні та не відповідають дійсним обставинам справи,
оскільки на час подання позову (11.02.2003р.) відповідач
прострочив на 96 днів платіж за основним боргом саме у сумі
67963,67 грн., з якої і необхідно обраховувати пеню, яка склала
2605,41 грн. і правомірно стягнута судом.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
– 111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Н”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2003р. у
справі № 7/254 змінити, виклавши його резолютивну частину у
наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
У частині стягнення 22500,0 грн., у тому числі 22 400,60 грн.
основного боргу та 99,40 грн. за транспортні послуги провадження
у справі припинити.”
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від
25.12.2003р. залишити без змін.