ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 7/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк
суддів: М.Остапенка, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX"
на постанову від 30.09.2003
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 7/240
за позовом Державного підприємства "YYY" в особі
відокремленого підрозділу "QQQ"
до ПП "XXX"
про стягнення 2461621 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 25.09.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача
2461621,00 грн. обґрунтовуються тим, що за накладними № 2827 та №
2827 а від 20.12.99 позивач передав відповідачу продукцію на суму
позову, що підтверджується довіреністю відповідача серія АБЖ №
080837 від 06.08.99, виданою на ім'я Б.Б.Б.
На адресу відповідача 05.06.2003 за № 2822/5666 позивачем
надіслана вимога відшкодувати на підставі ст. 469 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
вартість отриманої без достатніх підстав,
встановлених законом або договором продукції. Вимога відповідачем
не виконана.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.08.2003 р.
(суддя М.Котишева) у позові відмовлено з огляду на пропуск
відповідачем строку позовної давності.
Початком перебігу строку позовної давності є дата передачі
позивачем відповідачу продукції без достатніх підстав.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30.09.2003 року
(колегія суддів: Н.Коробка, О.Рарченко, О.Юхименко) рішення у
справі залишене без змін, однак з таких мотивів.
Сторони по справі здійснили дії по передачі та прийманню продукції
з визначенням її вартості, кількості та найменування шляхом
оформлення накладних за участю сторін та довіреностей, виданих
відповідачем на право отримання зазначеної у накладних продукції.
Такі дії сторін слід визначити як письмову угоду про передачу
майна. Так як відповідач не довів безоплатне отримання ним майна,
то обов'язок оплатити вартість майна на ньому лежить.
Посилання відповідача щодо того, що ним продукція не отримана,
судом апеляційної інстанції відхилене.
Згідно акту Контрольно-ревізійного відділу в м. Н-ську і Р-ському
районі Запорізької області за № 250/11 від 12.05.2000 у
журналі-ордері № 6 за грудень відображена реалізація гербіцидів та
озимої пшениці ПП "XXX" на загальну суму 2461261 грн. згідно
накладних № 2827 та № 2827а через В.В.В. за довіреністю № 080837
від 06.08.99. На цій довіреності вказана зміна строку її дії до
20.12.99, що підтверджується підписом головного бухгалтера та
печаткою ПП "XXX".
Однак, підставою позову про стягнення вартості продукції є
отримання відповідачем продукції без достатніх підстав, що
врегульовано ст. 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Зважаючи
на те, що продукція від позивача до відповідача передана за угодою
сторін, підставу позову суд визнає необґрунтованою, а тому
погоджується з рішенням суду про відмову у позові.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач оскаржує
мотиви відмови у позові. Зокрема, довіреність на ім'я В.В.В.
видана підприємством відповідача 06.08.99, а тому отримати від
позивача продукцію 20.12.99 за довіреністю від 06.08.99 В.В.В. не
міг. Інших доказів про отримання продукції у матеріалах справи не
має.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення,
виходячи з такого.
Мотивувальною частиною постанови, що оскаржується, суд апеляційної
інстанції дійшов висновку, що відповідачем отримана продукція,
стягнення вартості якої є предметом позову. Такий висновок суд
обґрунтовує актом Контрольно-ревізійного відділу в м. Н-ську і
Р-ському районі Запорізької області від 12.05.2000 за № 250/11.
Зазначений акт знаходиться в матеріалах справи, за висновками
якого встановлено, що Агрогосподарством ОВ "QQQ" не
підтверджується отримання озимої пшениці та гербіцидів від ТОВ
"RRR" на загальну суму 2623621 грн. Зважаючи на зазначене, судом
не проаналізовано можливості передачі позивачем відповідачу
продукції, якої у нього не було. Відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права додатково перевіряти докази. А
тому оскаржувана постанова підлягає до скасування, а справу слід
направити на новий розгляд з метою оцінки доказів в їх сукупності.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду
першої інстанції при прийнятті рішення, що перебіг строку позовної
давності за позовом про стягнення вартості переданої відповідачу
продукції починається з дня передачі продукції: 20.12.99. Позов
від 15.07.2003 заявлений поза межами строків позовної давності, що
є підставою для відмови у позові. Однак, відповідно до положень
ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
вирішуючи питання
про відмову у позові з причини пропуску строку позовної давності,
суд оцінює причини пропуску такого строку.
Прийнятим у справі рішенням причина пропуску строку позовної
давності судом не оцінювалася.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX" задовольнити
частково.
Рішення від 20.08.2003 господарського суду Запорізької області,
постанову від 30.09.2003 Запорізького апеляційного господарського
суду у справі № 7/240 скасувати.
Справу передати до господарського суду Запорізької області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя Є.Борденюк
Судді: М.Остапенко
В.Харченко