ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.05.2004                              Справа N 8/298

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                           головуючого,

                           суддів

за  участю  повноважних  представників:

позивача

відповідачів

розглянувши у відкритому   ТОВ "Торговий дім "Д"

засіданні касаційну скаргу

на  ухвалу                 від 1 грудня 2003 року

                           господарського суду Чернігівської

                           області

та постанову

                           від 28 січня 2004 року

                           Київського апеляційного

                           господарського суду

у справі   за  позовом     ВАТ "ПМК-210"

до                         ТОВ "Торговий дім "Д"

про                        визнання недійсним договору,

                        в с т а н о в и в:

В жовтні 2003 року ВАТ "ПМК-210" звернулось до господарського суду

Чернігівської  області  з  позовом  до  ТОВ  "Торговий дім "Д" про

визнання недійсним договору посилаючись на те,  що вказна угода не

відповідає вимогам закону.

Ухвалою господарського  суду  Чернігівської  області  від 1 грудня

2003 року,  залишеною без змін постановою Київського  апеляційного

господарського  суду  від  28 січня 2004 року,  позов залишено без

розгляду.

У касаційній скарзі  відповідач  просить  вказані  судові  рішення

скасувати, як необгрунтовані.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали

справи,  суд вважає,  що касаційна скарга підлягає  задоволенню  з

таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  під  час розгляду позову 29

жовтня  2003  року  відповідачем  було  заявлено  клопотання   про

стягнення   з   ВАТ   "ПМК-210"  на  його  користь  42000  грн.  у

відшкодування витрат за послуги адвоката.

Приймаючи ухвалу  про  залишення  позову  без  розгляду,  місцевий

господарський  суд  зазначене  клопотання  не вирішив,  що визнати

законним і обгрунтованим не можна.

Відмовляючи відповідачу в задоволенні заявленого  клопотання,  суд

апеляційної інстанції вважав, що чинне законодавство не передбачає

відшкодування господарських витрат сторін при залишенні позову без

розгляду.  При  цьому  господарський суд обгрунтував свої висновки

посиланням на ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись  не

можна, оскільки вони є хибними.

Розглядаючи даний  спір  та приймаючи відповідні судові рішення по

справі,  господарські суди не звернули уваги на вимоги ч. 2 ст. 81

ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  яка передбачає,  що при залишенні позову

без розгляду  виноситься  ухвала,  в  якій  можуть  бути  вирішені

питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Тому, за  наявності в матеріалах справи вищезазначеного клопотання

відповідача,  господарському  суду  необхідно  було  б  обговорити

питання  про його вирішення по суті.  Апеляційна інстанція вказані

порушення норм процесуального права не усунула.

За таких обставин,  суд вважає,  що ухвала господарського суду  та

постанова  апеляційної  інстанції  не можуть залишитись без змін і

підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене  та  вирішити  спір  відповідно   до   вимог  ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        .

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від  1  грудня

2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 28 січня 2004 року скасувати, задовольнивши частково касаційну

скаргу.

2. Справу  передати   на   новий   розгляд   господарському   суду

Чернігівської області в іншому складі суду.