ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 4/253
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко м. М.
за участю представників сторін:
від позивача - не з’явився
від 1-го відповідача - не з’явився
від 2-го відповідача Січко І.І. дов. від 26.05.03 № 219
розглянувши матеріали ВАТ “Ужгородхліб”
касаційної скарги
на постанову від 10.12.2003
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 4/253
господарського суду Закарпатської області
за позовом ВАТ “Ужгородхліб”
до Ужгородської міськради,
ВАТ “Закарпатавтотранс”
про визнання частково недійсним рішення від 24.06.1999
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.04 розгляд
справи відкладався до 20.04.04.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
26.02.2003 у справі № 4/263 ВАТ “Ужгородхліб” м. Ужгород
відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Ужгородської
міської Ради народних депутатів від 24.06.1999 в частині надання
ВАТ “Закарпатавтотранс” в постійне користування земельної
ділянки площею 216 кв. м. по вул. Станційній,2, на якій
розташована будівля позивача.
Рішення мотивовано відсутністю оформлення позивачем права
землекористування на цю земельну ділянку перед початком
будівництва.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 рішення суду першої інстанції залишено без зміни з
тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Ужгородхліб” просить скасувати
рішення та постанову зазначених судових інстанцій з підстав
порушення ними норм процесуального законодавства, зокрема ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім цього скаржник посилається на наявність у нього права
власності на розташовану на спірній земельній ділянці будівлю,
яке відповідачами не оспорюється.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення представника ВАТ “Закарпатавтотранс” в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Матеріалами справи підтверджується і це встановлено судовими
інстанціями, що Ужгородському хлібокомбінату, правонаступником
якого є ВАТ “Ужгородхліб” було надано дозвіл на розробку
проектно-кошторисної документації для будівництва торгового
павільйону в комплексі з міні-пекарнею по проспекту Свободи в
районі автовокзалу згідно з розпорядженням глави міської Управи
від 10.12.92 № 199; була проведена розбивка ділянки під
будівництво за актом управління архітектури та містобудування
від 01.06.99; погоджено госплан під забудову магазину-пекарні
головним архітектором м. Ужгорода від 23.05.94; надано дозвіл на
виконання будівельних робіт Ужгородського міською державною
інспекцією архітектурно-будівельного контролю від 03.06.94 № 4.
Крім того, 22.03.2000 рішенням Ужгородської міськради № 46 ВАТ
“Ужгородхліб” видано свідоцтво на право власності на будівлю в
цілому, збудовану згідно вищевказаних документів.
Судові інстанції при оцінці зазначених обставин правомірно
прийшли до висновку, що вони не породжують для ВАТ “Ужгородхліб”
права користування спірною земельною ділянкою, на якій
знаходиться його будівля, оскільки вона в установленому порядку
(ст. 19 Земельного кодексу ( 561-12 ) (561-12)
, ряд.1992 гр.) йому не
виділялась, рішення власника та проект відводу земельної ділянки
цьому підприємству відсутні.
Земельна ділянка площею 0,92 га по вул.Станційній,2, включаючи і
її частину, що знаходиться під магазином (216 м. кв.) була
надана Закарпатському об’єднанню автобусних станцій в постійне
користування згідно з оспорюваним позивачем рішенням ХІІ сесії
Ужгородської місьради ІІІ скликання від 24.06.99.
Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 19.12.2000
у справі № 4/161 таке землекористування визнано
правомірним. Ужгородську міську раду зобов’язано видати ВАТ
“Закарпатавтотранс” державний акт на це.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.12.03 у справі № 4/253 залишити без зміни, а касаційну скаргу
- без задоволення.